Гавриш Ольга-Галина Іванівна

Автору цих рядків вперше пощастило бачити цю славетну співачку і слухати її пісні в Щирецькому Будинку культури в 1977 р., коли після 32-х років служби в армії, повернувся на батьківщину. Був вражений її самобутнім талантом від Бога й тому цілком погоджуюся з письменницею Марією Чумарною, яка про неї писала: «Виспівати себе в цьому світі – значить прожити в ньому всіма відтінками душі, доторкнутися серцем до світла маминої колиски, до росинки батьківського поля. Голос кожної людини такий же неповторний, як і її доля. Тому в океані пісень кожен з нас вибирає ті, які озиваються до нього дотикальним звучанням, співзвучністю почуттів та переживань…Так звучать пісні Ольги-Галини Гавриш. М’яко, як голос її рідного довкілля, широко і вільно, як співає для неї рідне поле, щиро, як цвіте на долоньці світу її рідний Щирець. Ця унікальна співачка навіть на оперній сцені не уніфікувала свого голосу до тієї межі, за якою уже не відчуваєш голосу землі, від якої взяла вона тонку мелодійність, заглибленість у ритми розміреного сільського буття… Пісня є її життям, її шляхом до людських сердець, її найкращою наукою у здобутті духовного досвіду. Це цілісна мозаїка з духовного пісенного поля України».

Під час зустрічі в Щирці 5 березня 2012 р. заслужена артистка України розповідала, що народилася 14 квітня 1950 р. у цьому старовинному містечку, тоді районному центрі (нині смт. Щирець Пустомитівського району). Її батько – Іван Дмитрович Гавриш і мама – Марія Іванівна з дому Костецьких походили з давнього галицького селянського роду, були національно свідомими українцями, брали участь у діяльності громадських товариств, зокрема «Просвіти».

Восени 1944 р. Іван Гавриш був мобілізований до Червоної армії, автоматником у складі стрілецького полку пройшов через бої на території Польщі і Німеччини, брав участь у штурмі Берліну, в ході бою за Рейхстаг зі своїми товаришами Єгоровим і Кантарія піднімав червоний прапор – Прапор Перемоги, щоправда на відміну від них звання Героя Радянського Союзу не отримав, а лише медаль «За відвагу» – напевно зіграло роль походження із Західної України. Після війни побудував власний будинок у Щирці, де народилася Галина та ще п’ятеро її братів і сестер. Автор знав його в 1970-х роках як працівника Щирецького склозаводу, скромного у житті, національно свідомого патріота України, людини високих морально-духовних якостей, які вкоренив дітям.

Дитинство Галини від колиски постійно супроводжувала українська пісня. А перші кваліфіковані уроки вокалу надала тітка – татова сестра Пелагея Дмитрівна, активна учасниця знаного на Львівщині Щирецького хору «Просвіти», яка виявила у неї безцінний дар природи – тонкий музичний слух, добре поставлений голос і прищепила на все життя самовіддану любов української народної пісні. Відтак від початку навчання в Щирецькій школі постійно залучалася для участі в концертах художньої самодіяльності, виконувала українські народні пісні й отримувала схвальні відгуки слухачів. Згадувала, що бажання співати було постійним і таким сильним, що плакала, коли її не включали в ансамбль чи програму концерту. Отож, була однією з найбільш талановитих і яскравих членів шкільного ансамблю пісні, учасницею і лауреаткою конкурсів різних рівнів, які регулярно відбувалися в районі, області, республіці, була гордістю своїх батьків і школи. Після закінчення 1967 р. Щирецької середньої школи Галина без проблем вступила у Львівське музично-педагогічне училище ім. Ф.Колесси по класу баяна. Згодом працювала за спеціальністю, а у 1972 р. вступила до Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка на вокальний факультет, яку закінчила у 1977 р. А вже наступного року стала солісткою Львівського національного театру опери та балету ім.Соломії Крушельницької, де працювала 20 років.

Неповторний голос та акторський талант дозволив Галині отримати широкий оперний репертуар: Наталка («Наталка-Полтавка» М.Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» І.Гулака-Артемовського), Оксана («Різдвяна ніч» М.Лисенка), Мирослава («Золотий обруч» Б.Лятошинського), Марфа («Царева наречена» Римського-Корсакова, П.Чайковського), Дездемона («Отелло» Д.Верді), Чіо-Чіо-Сан («Мадам Батерфляй» Д.Пучіні), Інга («Незабутні» В.Губаренка), Наташа («Війна і мир» С .Прокоф’єва), Мікаела («Кармен» Ж.Бізе), Недда («Паяци» Р.Леонковалло), Арсена («Циганський барон» Й.Штрауса), Анна («Украдене щастя» Ю.Мейтуса) та ін.

Від 1997 р. Галина Іванівна – викладач вокалу, а з 2004 р. доцент Львівської державної музичної академії ім. М.Лисенка. Вона постійно прищеплює студентам – майбутнім композиторам, співакам і співачкам любов і повагу до української народної пісні. У своїй книзі «Символіка української пісні» вона ще раз наголошує: «Народна пісня у всі часи була для української духовної культури найвищим джерелом, з якого черпали наснагу і натхнення всі видатні творці і виконавці. Від початку виходу на світову арену української оперної культури саме народ був найвищим поціновувачем глибинності і виживальної сили таких шедеврів музичної культури, як опери «Запорожець за Дунаєм» та «Наталка Полтавка»… І нині в репертуарі оперних виконавців світового рівня звучать українські пісні, доводячи всьому світові, і найперше нам самим, що з усіх духовних скарбів нашого народу найкоштовнішим є саме пісня, бо вона – наш справжній невмирущий рай».

Немає сумніву в тому, що ці посіяні мудрі настанови глибоко западають в серця і душі студентства музичної академії й відіграють велику роль у розвитку української музичної культури.

Відзначимо довголітню активну діяльність Ольги-Галини Гавриш у архіважливій справі, якій присвячує своє життя. Вона пропагує, записує, досліджує та обробляє українські народні пісні. Записала аудіоальбом українських народних пісень з оркестром українських народних інструментів для Національного радіо і телебачення, а також дві платівки та аудіоальбом маловідомих українських народних пісень. У концертному репертуарі має численні українські народні пісні, а також твори українських вітчизняних композиторів: М.Лисенка, Д.Січинського, О.Нижанківського, Я.Лопатинського, М.Колесси, С.Людкевича, М.Скорика, А.Кос-Анатольського, О.Білаша, П.Майбороди, а також зарубіжних – П.Чайковського, М.Глінки, О.Даргомижського, С.Монюшко, Д.Пучіні та інших. Заслужена артистка України неодноразово демонструвала талановите виконання українських народних пісень у ході закордонних гастролей, зокрема у США, її з надзвичайною теплотою і ентузіазмом зустрічала вдячна українська еміграція. Відтак неможливо переоцінити її потужний внесок у розвиток в цілому української національної музичної культури.

Надійною опорою і підтримкою у творчому житті Ольги-Галини Гавриш є її сім’я: чоловік – Андрій Львович Крижанівський, який народився 1947 р. на Радехівщині. Інженер-енергетик за освітою, начальник відділу ВАТ «Львівобленерго», відзначений за сумлінну працю орденом «За заслуги» і знаком «Почесний енергетик України», водночас – людина широких інтересів, зокрема у сфері історії та культури рідного краю. Виявив себе талановитим мистецтвознавцем, автором першого в Україні за повнотою, прекрасно ілюстрованого дослідження «Осип Курилас» – про уродженця Щирця, художника європейського рівня (автор знав його особисто).

Як працівник ВАТ «Львівобленерго» написав і видав глибоке дослідження «Історія електрифікації Львівщини», в якому розкрито усі етапи становлення електроенергетики Львівщини – флагмана електрифікації Західної України від кінця XIX ст. Андрій Львович – активний член редколегії науково-популярного видання «Львівські нумізматичні записки». Зокрема у випуску № 4-5 2007-2008 рр. у рубриці «Історія міст і сіл Західної України» поміщено його глибоке, талановито написане на основі маловідомих архівних документів та ілюстроване дослідження «Старовинний Щирець у листівці, філателії, грошових знаках, на старих картах, фотографіях і печатках». Представлено історію стародавнього міста від його заснування у XII ст. до середини XX століття. Має понад 40 наукових статей, опублікованих в Україні, Польщі, Росії та ін. Нагороджений золотою відзнакою Польського нумізматичного товариства. Дочка талановитого подружжя Марія – журналіст, нині диктор програми «Репортер» Львівського телебачення, автор книги для дітей «Різдвяна історія» (Львів, 2007), має отримані у спадок від мами музичний слух, поставлений голос, талановитий виконавець українських народних пісень.

Від численних шанувальників непересічного таланту, вдячного суспільства за безцінний внесок у популяризацію української народної пісні, вагомий внесок у розвиток національної музичної культури, висловлюю Заслуженій артистці України Ользі-Галині Гавриш в день її народження щире побажання довгих років творчого життя, нових успіхів і досягнень у праці на ниві музичної культури.

Кім Науменко
19.04.2012
Містечко Щирець