Капела бандуристок Спілки Української Молоді Америки (Детройт, США)

«Шановному Другу Диригенту Петру Потапенко. Детройт.

З великим задоволенням і гордістю ми дуже часто слухаємо через радіо «Голос Америки» в магнітофонному записі виступ Вашого Ансамблю Бандуристок. Це для нас велика радість і гордість, що наша рідна українська пісня лунає по всіх континентах світу»… – так розпочинається лист, одержаний із України, який різними шляхами прийшов до Дівочої Капелі Бандуристок під мистецьким керівництвом Петра Потапенка у Детройті, при Осередку СУМА ім. гетьмана Орлика. Лист закінчується побажанням і подякою «з глибини серця за невтомний труд для прославлення нашої рідної пісні».

Чи ж може бути більша нагорода Капелі Бандуристок за її 20 літ праці, ніж оцей лист із далекої рідної Землі?
Є що слухати нам і є що передавати в Україну через «Голос Америки», «Голос Канади», «Національне Радіо Еспанії». Дівоча Капеля Бандуристок випустила дотепер 4 популярні, улюблені платівки: «Рідний Край», «Нагадай, бандуро, співами», «Українські колядки», «До 20-ліття Капелі Бандуристок», і вже заплянована п’ята платівка. Такий творчий звіт здала перед громадянством і українською музично-вокальною культурою, переслідуваною окупантом в Україні, Капеля Бандуристок, створена 20 рр. тому при активному Осередку СУМА в Детройті її організатором і незмінним мистецьким керівником, педагогом і композитором та збирачем народних пісень маестром Петром Потапенком.

Життєвий шлях Капелі розпочинався з п’ятьох юних сумівок, а нині в її складі 13 вправних бандур і 23 співачки з молоді й кількох старших пань між ними вже й матерів-сумівок. Тисячі терпеливих годин вправ і сотні годин щиро оплескували виступів у різних містах ЗСА і Канади, коли оплески зривались при самому вигляді зодягнених у чарівну українську ношу чарівних дівчат і їх погідного, поважного, чутливого керівиика-майстра.

Як без Олександра Кошиця не було б чуда Республіканської Капелі, без Григорія Китастого не було б найвищого мистецького рівня Капелі Бандуристів ім. Т.Шевченка, так і без Петра Потапенка не було б Дівочої Капелі Бандуристів у Детройті, цього юного самоцвіту у вінку української національної культури поза Батьківщиною. Завдяки старанням і заходам Осередку СУМА у Детройті – не пропали знання, талант і досвід маестра Петра Потапенка з Київської Консерваторії та розквітло багато юних українських талантів на американській землі! Склалося так, що П.Потапенкові довелося два роки бути мистецьким керівником відразу двох капель: Бандуристок при СУМА і Капелі ім. Т.Шевченка в Детройті, коли з того міста після європейського турне Капелі виїхали були обидва диригента – Г.Китастий і В.Божик. У фонотеках культурних українців є з того часу оригінальна платівка під наг. «Слово Тараса» – вислід мистецької праці й оновлення репертуару, здійснених Петром Потапенком із чоловічою Капелею.

Згодом про дівочу Капелю писав сл. п. д-р Антін Рудницький у книжці «Українська музика»: «Під проводом П.Потапенка зав’язалася в Детройті 7 років тому й успішно виступає Капеля Бандуристок СУМА ім. Пилипа Орлика. Солістки: Валентина Биковець, Галина Кравченко, Галина Бабій, Людмила Савченко, Христина Липецька».

В англомовній книжці Мирона Б.Куропася «Українці в Америці» читаємо: «Іншим талановитим хором бандуристів є Дівоча Капеля при СУМА під керівництвом Петра Потапенка у Детройті. Складена виключно з молодих дівчат, вона дала понад 100 концертів у ЗСА і Канаді.» До речі, далі автор з подякою згадує про УНСоюз, як спонзора створеної в Америці української історичної опери «Анна Ярославна».

20 років праці на еміграції, в особливих умовах, це майже те саме, що й 200 років у вільній Батьківщині. Слабші пішли на дно. Дівоча Капеля Бандуристок витримала пробу часу. Через Капелю пройшли майже 100 дівчат, які вже стали матерями і навчають своїх діточок кобзарського мистецтва і пісні – української слави.

Майстер-керівиик вирощує зміну й заміну: молода асистентка Ольга Гвозд вже сама при потребі проводить проби; активно допомагають у праці, напр., сестри Ліда й Оксана Сірі, співачки й бандуристки, мати яких є в складі Капелі вже майже 20 років. Радіє Петро Потапенко своїми капелянками, вдячний він Управі Осередку СУМА, тепер під керівництвом ред. П.Рогатииського, і батькам капелянок, які не раз і не двічі мусять наїздитись, привозячи дитину на проби через не завжди безпечне сучасне місто. Вдячний маестро і тисячам слухачів-глядачів у Америці й Канаді, які завжди сердечно вітають Капелю.

Очевидно, час пливе, і змінюється склад Капелі. Були в її складі тепер уже відомі співачки: Люна Луцька, Вероніка Максимович, Христина Липецька, обдаровані бандуристки Ганя Миронюк, Ганя Ковальчук, заслужені співачки-бандуристки Марійка й Оля Біликівни…

Про мистецькі осяги Капелі свідчить хоча б такий факт, що до неї приєдналась відома солістка, ліричне сопрано п-і Валентина Биковець (чуємо її солов’їний голос із платівок). Крім неї, сучасні солістки: Галина Кравченко, Тамара Дехтяр (гарні їхні дуети в народних піснях), Оля Денисенко, Мирослава Брездень та ін.; рецитатори – мати й дочка, п-і Катерина і панна Віра Потапенки.

Навіть діяманти треба шліфувати. Повні руки праці в маестра Петра Потапенка; не менше її, хоча іншого характеру, в адміністратора Капелі п. Дмитра Труша: зв’язок із Осередком СУМА, власником бандур і протек-тором Капелі, зв’язок із капелянками і їх батьками, зв’язки з містами для виступів, справа поширювання платівок… вірніше – найновішої «До 20-ліття Капелі Бандуристок», бо попередні випуски майже «до дна» викупили культурні і вдячні люди.

Про дівочу Капелю Бандуристок у Детройті, про її різноманітний і всезростаючий репертуар, дедалі то майстернішу інтерпретацію, її незмінну молодість і таку ж незмінну працьовитість обдарованого керівника писали: д-р В.Витвицький, д-р В.Прокопович, проф. О.Залєський, ред. П.Рогатинський, пропагувала і пророкувала велику славу молодій Капелі поетеса Ганна Черінь, писали П.Маляр, д-р І.Овечко, М.Юриняк та ін.

Доводиться повсякчас змагатись за новий репертуар, саме змагатись, бо українські композитори майже не пишуть для бандури, не знаючи цього інструменту. Тому проф. Петро Потапенко посилено збирає, як і в молодих роках, українські народні пісні та опрацьовує їх для бандури і хору. Пісню «Ой, у полі два дуби» записав він у потязі між Львовом і Старим Самбором, «Сонце гріє» – у Детройті від п-і Анни Цюри, дружини бандуриста, а «Гаєм зелененьким» і «Ой, там, ой, на горі» – у 1946 р. від бандуриста Семена Ластовича… Тепер, як довідуємося з листа, маестро П.Потапенко записав маловідомі колядки і гагілки від 70-річного п. Г.Стебельського, від якого ще в 1968 р. маестро записав пісню-гагілку із згадкою про УПА «Заспіваймо, паняночки».

Записи народних пісень і їх опрацювання для хору та бандур – кропітка й вимоглива праця. Мистецький керівник Капелі Бандуристок її не уникає тепер, як не уникав і в минулому, коли ще в 1943 р. записав від п. Михайла Дідуха гагілку «Ой, ніхто ж там не бував» і «Коломийки» (записані на платівку). Багато лірично-побутових українських пісень записані ще під час Другої світової війни в таборах так зв. «Остарбайтерів», від дівчат з різних сторін України і тоді ж записані й патріотично-повстанські пісні, – і багато з них увійшли до залізного репертуару Капелі Бандуристок: «Не хилися, берізонько», «Гей, поїхав мій миленький», «А у полі береза», «Брата сестра виряджала» та ін.

До ювілейного турне Капелі, яке має відбутися ще цього року, якщо докладуть рук і старань сумівські організатори, підготовано оновлений репертуар з творами таких композиторів, як Вериківський, Костенко, Шамо, Г.Майборода, М.Колеса, з еміграційних – Мирона Федорова. Запланована і нова, 5-та платівка Дівочої Капелі Бандуристок при Осередку СУМА в Детройті з піснями й маршами М.Фоменка, В.Витвицького, і О.Залеського, М.Федорова й ін. українських композиторів. Капеля бажає дати пісні для української закордонної молоді, для СУМ, Пласту, ОДУМ-у. Щодо ювілейного турне, то на запрошення Управи Капелі Бандуристок позитивно відгукнулась оперова солістка-зірка Галина Андреадіс. Вона співатиме сольо на тлі бандур і хору, а в дуетах – із Олею Денисенко. В найновішому репертуарі є такі твори: «Гаї шумлять» Тичини – Майбороди, «Ой, Дніпре» за Манастирським, «Чебреці» І.Шамо, «Лети, наша пісне» – до слів Л.Полтави з чудовою музикою жінки-композитора з України, з рідних сторін…

Бандура – дорогий інструмент. Дорогий і для серця, і, на жаль, для кишені: 500-600 дол. Допоміг справі Осередок СУМА в Детройті, який все «якось» знаходить фонди, завдяки жертвенним і свідомим батькам. У Капелі переважають бандури системи Гната Хоткевича, з новими перестроювачами – удосконаленням майстрів бандур при Капелі Бандуристів ім. Т.Шевченка, Олександра й Петра Гончаренків. Чудове мистецьке викінчення, дзвінкий чистий звук інструменту – такі бандури п. Юхима Приймака у Детройті, найкращого сучасного майстра бандури у світі, який без огляду на поважний вік продовжує працювати. Може краще слово до цього: творити. Майстер Олександер Гончаренко заплянував новий, універсальний перемикач для переведення тональности бандури, що дасть нашому історичному інструментові нові, величезні технічні можливості.

Маестро Петро Потапенко не має багато часу на власну, композиторську працю. Навіть свою літню відпустку скоротив на тиждень, щоб записувати від старших віком громадян давні пісні нашого народу, додатково попрацювати з окремими капелянками, доглянути всього великого господарства Капелі Бандуристок. І шкода, що різні справи тотально поглинають вільний від заробітку час, бо, наприклад, марш молоді «Ми ростем» до слів Богдана Нижанківського, музика Петра Потапенка, виявляє обдарованого, оригінального композитора, та ще й для бандур із хором.

Тисячі людей в різних містах Америки й Канади вітали і ще будуть вітати дівочу Капелю Бандуристок з Детройту. Але добре було б організувати для неї європейське турне. Це був би вияв вдячности всієї української спільноти капелянкам, мистецькому керівникові, батькам та Осередкові СУМА в Детройті за мистецький, творчий подвиг – створення і розвиток молодечой української Капелі в Америці. На недавньому бенкеті й балю в авдиторії «Атена Гол» біля Детройту, 25 вересня 1977 р., з нагоди 20-ліття праці Капелі Бандуристок була мова про таку європейську мандрівку. Слово треба обернути в діло.

Перебуваючи в постійному русі, між працею для прожиття і працею з Дівочою Капелею, маестро П. Потапенко все ще знаходить час для опрацювання нових пісень. Так, раніше він аранжував «Гетьте, думи» Лесі Українки – народну пісню, сольо в якій співала Валентина Биковець, «Чи знаєш ти» Р.Купчинського, солістка Галя Кравченко, а тепер аранжує стрілецькі й повстанські пісні для дівочого хору з бандурами, твори сучасних українських закордонних композиторів. Аранжує, бо мусить, адже майже ніхто не займається цією скрупульозною «марудною» працею. Коли в 1958 р. після турне Капелі Бандуристів ім. Шевченка в Зах. Европі вона опинилася без обох диригентів – Г.Китастого і В.Божика – диригент Петро Потапенко виручив справу тим, що очолив ту репрезентаційну Капелю і впровадив новий репертуар: «Думу про Нечая» Січинського, кантату Лисенка «Умер поет» із сольом І.Зайферта й ін.

У 1978 р. українці на Заході будуть вшановувати й відзначити 60-ліття з часу проголошення віднови Української Держави у формі УНРеспубліки. В Америці, в Канаді, в Европі – всюди радісно вітали б спільний виступ Капелі Бандуристів ім. Т.Шевенка і Капелі Бандуристок, які обоє й «отаборилися» у Детройті. Це було б непроминальне, незабутнє відзначення незабутньої Річниці.

Станеться так чи ні – Дівочій Капелі Бандуристок з її невтомним Маестром, за висловом Юрія Яновського, «світ відчинений, як двері». Кожна українська громада буде без сумніву щиро вітати цей квіт України за далеким океаном.

Лети ж, наша пісне крилата!..

Леонід Полтава
Свобода. Український щоденник
09.11.1977, №246, стор.: 2, 6