Київський камерний хор – К.Стеценко. Вибрані хорові твори
Виконавець: Київський камерний хор, художній керівник Віктор Іконник
Альбом: К.Стеценко. Вибрані хорові твори. До 100-річчя з дня народження
Видавець: Мелодия – С10 17919-20
Формат: Альбом, Vinyl, 12″, 33 ⅓ RPM
Дата видання: 1982
Джерело: колекція ukrmusic.online
| Сторона 1 | |
| 01 | Ой у полі дві тополі |
| 02 | Кей ми прийшла карта |
| 03 | Ой болить моя та головонька |
| 04 | Чи чули ви, люди |
| 05 | Молоденький Грицю |
| 06 | Чуєш, брате мій – обробки українських народних пісень |
| 07 | Гімн пам’яті Гоголя – сл. – М.Бик, український текст І.Струтинського |
| 08 | В країні мертвій – сл. – О.Олесь |
| 09 | До пісні – сл. – М.Чернявський |
| Сторона 2 (С10 17920) | |
| 10 | Усе жило, усе цвіло – сл. – О.Олесь |
| 11 | Сон – сл. – П.Грабовський |
| 12 | Знов весна – сл. – Л.Українка |
| 13 | Весною – сл. – В.Самійленко |
| 14 | Заповіт – сл. – Т.Шевченко |
| 15 | Херувимська пісня ля мінор |
| 16 | Херувимська пісня мі мінор |
| 17 | Радійте, співайте – сл. – О.Олесь, обробка І.Гончаренка |
12 травня 1982 року минає сто років з дня народження видатного українського композитора початку XX століття Кирила Григоровича Стеценка (1882–1922). Його творчість – яскрава сторінка в історії української музики. Кращі хори, романси, великі вокально-інструментальні полотна композитора увійшли в золотий фонд вітчизняної культури. Загальновідомі його хорові твори «Сон», «Прометей», романси «Плавай, плавай, лебедонько», «Стояла я і слухала весну», «Дивлюсь я на яснії зорі», обробки народних пісень («Заповіт», «Чуєш, брате мій»), в тому числі колядок і щедрівок.
Цілий ряд творів Стеценка одержали велику популярність в побуті й стали народними піснями, наприклад, «Ой чого ти, дубе», «Вечірня пісня». Внесок композитора в українське мистецтво оприділюється не стільки широкою популярністю ряду його творів, скільки своєрідним тлумаченням деяких сюжетів, в яких розкривається його епоха, характерними для нього образами, привнесенням нових рис в різні музичні жанри.
К.Стеценко є автором чотирьох кантат, серед них назвемо «У неділеньку, у святую» на поезію Т. Шевченка та «Єднаймося» на вірші І. Франка, моноопери «Іфігенія в Тавриді» (на сюжет Лесі Українки), опер-казок «Івасик-Телесик», «Лисичка, Котик і Півник», більш як п’ятдесят хорів, біля п’ятидесяти романсів, обробок народних пісень, музики до низки театральних вистав (популярною, зокрема, стала музика до вистави «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, також до сценічного варіанту поеми Т. Шевченка «Гайдамаки»).
Формування Стеценка-композитора відбувалося під впливом творчої діяльності М. Лисенка, музики російських композиторів-класиків. Він органічно сприймав все прогресивне у вітчизняній культурі. Як і його сучасники – М. Леонтович, Я. Степовий – Стеценко був сином свого часу. В своїй музиці Кирило Григорович розкривав життя простої людини – селянина і робітника, безправної жінки та знедоленого сироти. Дуже показові сатиричні твори композитора (наприклад, романс «Цар Горох»), в яких висміюються стовпи буржуазного суспільства.
Героями багатьох творів Стеценка є політичний в’язень («Сон»), робітник-богатир («Коваль»), революціонер (обробки революційних пісень). Композитор створив велику галерею ліричних образів – людей духовно чистих, благородних, з багатим внутрішнім світом, закоханих в природу.
А скільки радості, щастя, світла в музиці композитора в післяжовтневий період: хори «Живи Україно», «Радійте, співайте», «Сонце на обрії», «Перше Травня». Взагалі радянський період діяльності композитора є кульмінацією його творчої діяльності.
Кращі сторінки творчого спадку К. Стеценка зв’язані з хором. На платівках, що пропонуються слухачам, вміщені акапельні твори композитора – оригінальні твори та обробки українських народних пісень, саме ті, що були зручні для виконання складом камерного хору. В деяких творах керівнику хору, заслуженому діячу мистецтв УРСР В.М. Іконнику, довелось зробити виконавську коректуру.
Підхід композиторів – молодших сучасників М. Лисенка – до обробки народних пісень був різний. Леонтович, Стеценко, Степовий, Кошиць, Людкевич, відштовхуючись від класичних традицій, йшли власними шляхами. Спільним для всіх було намагання глибше розкрити образний зміст фольклорного матеріалу, персоніфікувати сюжет, психологізувати образи. Стеценко таку художню задачу вирішує ладогармонічними та фактурно-тембровими засобами, вибором форми, граничним насиченням кожного елемента музичної мови.
З п’яти десятків колядок і щедрівок, які були зроблені композитором в 1910 році на замовлення київського видавця Л. Ідзиковського (кожна пісня має також полегшений варіант), є пісні куплетної будови з приспівом і заспівом, але частіше зустрічаємо твори в куплетно-варіаційній формі. Ці твори багаті на видумки фактурного та темброво-регістрового порядку. Стеценко. не прагне до простого збільшення голосів. Мета ділення хорової партії на дві або три групи – одержати нові темброві та регістрові фарби. Подібними прийомами користувався також О.Кошиць у своїх обробках українських народних пісень, але художній ефект у них різний.
В обробках останнього періоду своєї творчості Стеценко ставить перед собою іншу художню задачу: він прагне до лаконізму висловлювання, скупості засобів, але максимально насичує кожну деталь образним змістом. Як приклад наведемо «Чуєш, брате мій», «Кей ми прийшла карта», «Ой у полі дві тополі». Граничний драматизм, збільшення емоційного напруження, психологізація музичних образів досягається як засобами поліфонії (імітації, контрастні мелодичні лінії), так і введенням звукозображувальних прийомів («Крик журавлів»), підсиленням жанрової основи. В цих обробках Стеценко оригінальний і неповторний.
Оригінальні хори Стеценка – головна частина його спадку. Хоровий жанр (як і романсовий) був його творчою лабораторією. В образному відношенні хори композитора багаті та різноманітні. В творах, які змальовують масові сцени народної радості (зустріч весни, ювілейне торжество, уславлення вільного від експлуатації життя і т. і.), музика велична, торжественна, іскриться світлом, радістю. Викладення музичного матеріалу в таких творах в цілому однотипно-акордовий склад крупним планом чередується з поліфонічним.
Хори лірико-психологічного плану відрізняються яскравим і виразним тематизмом, великою різноманітністю фактури та частою зміною її малюнка, динамічністю форми й розвинутими тональними планами. Мова йде перед усім про незвичайні тональні «повороти» в репризах («відкриті» тональні плани), про структурну асиметрію тем, розділів та форми в цілому, про заміну реприз скороченими кодами-репризами. Вся техніко-композиторська робота Стеценка направлена на максимальну психологізацію музичного образа. Яскравим прикладом може бути хорова поема «Сон».
Перша музична тема твору – поліфонічна, емоційно наповнена – настроює на образний тонус перших строк поезії П. Грабовського «Зелений гай, пахуче поле в тюрмі приснилося мені». Конфлікт назріває поступово. Цьому сприяє, по-перше, яскраво контрастна світла по характеру друга тема. – («Садок приснився коло хати, щаслива літняя пора»), підтримана ефектною ладо-тональною фарбою («світлий» ре мажор після «похмурого» фа мажора); по-друге, своєрідний обрив в показі другої теми (відмітимо, що якби друга тема була більш розгорнутою, вона би змінила форму твору на більш масштабну, а також лірико-епічний тон викладення). В подальшому різко змінюється тонус викладення матеріалу: фрази стають короткими, напруженими, мелодію витісняє схвильований речитатив. Цей епізод (в характері розробки) завершується трагедійною кульмінацією; романтичні мрії політичного в’язня, ідилічні картини далеких рідних місць, що наснилися йому, розбиваються об кам’яну стіну тюремної дійсності. («І я заплакав опівночі, і тихо плачучи, проснувсь»).
Виникає питання – як бути далі? Яким буде пробудження людини, що бачила такий чудовий сон, сон-мрію, на хвилину відчувшої себе щасливою?
Вирішити цю творчу задачу Стеценкові допомогли його прагнення бути правдивим, глибоко людяним, прогресивно тенденційним. Невелика реприза-кода своєю перебіжністю й поспішністю закінчення передає душевний стан героя. Велике значення в створенні образу відіграє кожна деталь: незвичний перехід у «мінливий» ре мажор-мінор (нагадаємо: твір починається в тональності фа мажор), глухий колорит тонічного органного пункту в низькому регістрі (партія басів ділиться на три групи: ре, – ля, – ре), ладова перемінність першої мелодичної поспівки, поступове зникнення мелодичної основи і злиття її з порожньою тонічною квінтою.
Хорові твори К. Стеценка виконує Київський камерний хор імені Б.Лятошинського під керуванням заслуженого діяча мистецтв УРСР Віктора Михайловича Іконника – великого ентузіаста хорового мистецтва, виконавця великої кількості хорової музики різних часів від XV сторіччя до нашої сучасності.
С. Лісецький
Звукорежисер Ю.Вінник. Редактор М.Кузик. Художник А.Зуєв
© «Мелодия», 1982. Всесоюзна студія грамзапису
прелевский ордена Ленина завод грампластинок. Типография АЗГ
Зак. 272–О–2000
Арт. 10-9. Цена 1 руб. 45 коп.