Мелодия

«Мелодия» організована в 1964 році як «Всесоюзная фирма грампластинок «Мелодия». Ця фірма об’єднала основні фабрики з виробництва платівок і звукозаписні студії, що існували на той момент в СРСР, і стала державною організацією (фактично монополістом) з виробництва, зберігання і розповсюдження звукозаписів.

До складу фірми входило 8 заводів – Московский, Апрелевский, Ленинградский, Рижский, Ташкентский, Таллинский, Тбилисский, Бакинский, які виробляли платівки та аудіокасети. В структурі також було 8 студій звукозапису розташованих в Москві, Ленінграді, Алмааті, Вільнюсі, Талліні, Ташкенті, Тбілісі, і Ризі, та 2 відділення – в Києві та Єревані.

За період діяльності «Мелодия» видала близько 49 тисяч найменувань платівок, з них з українським репертуаром більше 1100 найменувань.

Джерело:
1. О мелодии. АО «Фирма Мелодия» (melody.su)
2. Классическая «Мелодия» (vremya.ru)
3. МЕЛОДИЯ. Валерий Колпаков (via-era.narod.ru)

Шифр виду запису: М – моно, С – стерео, CM – стерео і монозаписи на одній платівці.
– Д – довгограюча моно, Г – гнучка.
Нумерація до 1975 року:
– Д(С) 000xxxxx-xx – з трьома нулями – міньйон (7″)
– Д(С) 00ххххх-хх – з двома нулями – 8″
– Д(С) ххххх-хх – без нулів – гранд (10″)
– Д(С) 0ххххх-хх – з одним нулем – гігант (12″)
Нумерація після 1975 року:
– С(М)yz ххххх-хх де y – від 0 до 9 – жанр музики, z – 2 – міньон (7″), 1 – гранд (10″), 0 – гігант (12″)

Індекс платівці присвоюється, відразу ж після еталонного запису на лаковані диски (для першої та другої сторін виготовляли окремий диск, тому кожна сторона має свій індекс). З цих лакованих дисків на заводі виготовляли матриці з яких і пресували платівки. Інколи платівки могли бути відпресовані на наступний рік після присвоєння каталожного номеру лакованому диску, а то й пізніше. Відповідно рік запису на лакові диски є тільки орієнтовним роком видання платівки.

До каталогу також додаються платівки на 33 об., що відповідають загальносоюзній нумерації, виготовлені на інших заводах до їх приєднання до «Мелодії».

КАТАЛОГ