Ансамбль Черемшина – Свято Різдва

– Різдво на селі в Україні – це особливе торжество.

Кожна родина приготовляється на найбільш святочну ніч у всьому році – Свят Вечір. Коли надходить ця ніч всі нетерпеливо очікують появу першої зорі на небі, бо ж тоді розпочинається святкування. Доки родина засяде за Святу Вечерю голова дому вносить дідуха /сніп соломи/ і ставить у почесному місці під Святими Іконами. Дідух представляє душі спочилих предків, які в цю таємну Святу Ніч разом з живими святкують народження Дитяти-Христа. Приготовляється стіл, а під скатерть стелиться сіно, щоб пригадати, що Дитятко Ісус першу ніч на землі провів на сіні в яслах у Вифлеємі. Під стіл кидається горіхи, щоб їх по Вечері знаходили діточки. По самій середині стола мати кладе великий, круглий плетений хліб – колач. Слово походить від „коло” – а коло це символ вічности. У хліб втикається засвічену свічку, щоб пригадати вірним, що Христос народився, щоб принести світло Правди для світу. Родина стає навколо столу й розпочинається святкування. Батько проводить Молитву. Дякує Богові за те, що в минулому році всім проявив Свою опіку та дав добрий урожай. А разом з молитвою підносяться Всевишньому плоди їхньої праці. Головно ж підноситься Йому кутя, традиційна Свят-Вечірня страва зроблена всеціло з плодів землі – з пшениці, маку, меду й горіхів. Батько висловює побажання всім: перше, спочилим душам, а тоді своїй дружині, синам і дочкам, зятям і невісткам. Всім бажає здоров’я і щастя на многі літа. Тоді разом співають старовинну коляду: Бог предвічний. Тоді всі засідають до вечері. Лишається порожнє крісло й тарілка на столі напроти Ікон – це для душ спочилих. Бож усі беруть спільну участь у цій Святій Вечері в честь Втілення Бога-Сина. Це космічне святкування – воно переходить границі простору та часу. Перша страва, яку споживають це кутя. Батько підкидає ложку куті до стелі – чим більше куті прилипне до стелі, тим більший буде врожай в надходячому році.

Свят Вечір це час співу та радости: для живих і для мертвих і навіть для домашніх звірів. Бо ж у цю Св. Ніч кажуть, що й звірі говорять, як люди. Отож для того, щоб і вони могли брати участь у радості святочній – як це було на першу Святу Ніч – голова дому приносить їм трохи зі страв на столі. Після Вечері господар йде в сад, де благословляє дерева, які принесли овоч в минулому році і закликає їх дати зі себе ще більше в наступному році. А тим, які були неплідні загрожує, що коли вони не дадуть плоду у в цьому році, то їх зрубається. Тоді запрошує Діда Мороза покуштувати куті, та каже, що коли не прийде, то хай і не приходить пізніше, щоб морозити збіжжя та інші рослини.

Коли родина закінчить Святу Вечерю, діти приносять радість Різдва всій громаді, бо ж розносять кошики страв зі столу родині близькій й дальшій. І всіх радісно вітають традиційним привітом: „Христос рождається!” А їм відповідають: „Славімо Його!”. Крім цих подорожніх, групи людей старших і молодших ідуть від хати до хати співаючи колядки. У кожному домі тепло вітають їх і щедро гостять. Передаються сердечні привітання й побажання, і постійно проголошується радісна вістка старовинною колядою: „Бог Предвічний народився!”.

– Christmas in a Ukrainian village is a very special occasion.

Each family makes preparations for the most festive night of all, Christmas Eve. On this night, everyone eagerly awaits the appearance of the first star in the evening sky, for that is when the celebration will begin. Before the family sits down to the Holy Supper, the head of the household brings in the didukh – a sheaf of straw – and sets it in the place of honour beneath the Holy Icons. The didukh symbolizes the souls of departed ancestors, who on this wondrous Holy Night join with the living in celebrating the birth of the Christ Child. The table is set and hay is spread beneath the tablecloth, as a reminder of the fact that the Infant Jesus spent His first night on a bed of hay in a manger in Bethlehem. Nuts are tossed under the table for the children to find after supper. At the very centre of the supper table, the mother of the family places a large, round braided bread, called the kolach. This name comes from koto, the circle, symbolizing eternity. A candle is set into the bread and lit to remind believers that Christ was born to bring the light of Truth into the world. The family assembles around the table to begin the celebration. The father leads everyone in prayer, giving thanks to God for having bestowed His care upon them all and granting a good harvest in the previous year. Together with this prayer, the fruits of their labour are offered to God. Chief among these is the kutia, a traditional Christmas dish made entirely from the produce of the land – wheat, poppy seeds, honey and nuts. The father then offers his good wishes to all: to the souls of the departed, then to his wife, his sons and daughters, to his» sons-in-law and daughters-in-law. He wishes everyone health and good fortune for many years to come. They then sing together the ancient carol “Boh predvichny” (God eternal is born). Everyone then sits down to the meal. A chair is left empty and a place is set on the side of the table facing the Icons for the souls of the departed. All participate in this gathering at the Holy Supper in honour of the Incarnation of God the Son – it is a cosmic celebration, transcending time and space. The first dish that everyone partakes of is the kutia- The father throws a spoonful of kutia up to the ceiling: the greater the amount that adheres to the ceiling, the bigger shall be his crop in the coming year.

Christmas Eve is a time of song and rejoicing: for the dead and the living – and for the farm animals as well. On this Holy Night, it is believed that the animals can speak as humans do. So that they, too, can share in the joy – as they did on the first Christmas Eve – the master of the household takes some food from the family table to them. After the meal, the master goes into his orchard, where he blesses the trees that have been fruitful and exhorts them to produce even more in the coming year. Those that were unfruitful are threatened and warned that unless they bear fruit they will be cut down. He then calls out to Did Moroz (Grandfather Frost), inviting him to taste the kutia, and if he will not come then he must not come later to harm the grain and growing things.

After the Holy Supper has been enjoyed by the family, the children share the joy of Christmas with the community, bearing baskets of food from the table to near and distant relatives. And as they go about they joyously shout to all they meet the traditional greeting: “Christ is born.” “Let us glorify Him,” respond all so greeted. Besides these, groups of people, young and old, go from house to house singing carols. They find a warm and hospitable welcome at each home. Heartfelt greetings and wishes are exchanged, and again and again the joyful tidings are proclaimed in the ancient carol: “God Eternal is born today.”

– Noël dans un village ukrainien est un événement três spécial.

Chaque famille s’affaire pour préparer la plus grande fête de toutes, celle de la nuit de Noël. Durant la soirée, chacun attend impatiemment l’apparition de la premiêre étoile dans le ciel du soir, car c’est elle qui annonce le début des célébrations. Avant que la famille ne prenne place â table pour le repas saint, le chef de famille apporte le didukh, une botte de paille, qu’il dispose â la place d’honneur, c’est-â-dire en dessous des saintes icônes. Le didukh, symbolise l’âme des ancêtres qui viennent se joindre aux vivants lors de cette sainte nuit pour célébrer la naissance de l’Enfant Jésus. La table est dressée, on étend du foin sous la nappe en souvenir de l’Enfant Dieu qui a passé sa premiêre nuit sur un lit de paille dans une étable de Bethléem. On jette des noix sous la table que les enfants iront chercher aprês le souper. Au centre de la table, la mêre place un grand pain tressé, le kolach dont le nom dérive de ko/o qui veut dire cercle et qui symbolise l’éternité. On enforce une bougie allumée dans le pain pour rappeler aux croyants que le Christ est né pour apporter aux hommes la lumiêre de la Vérité. La famille prend place autour de la table pour commencer la célébration de la nuit de Noël. Le pêre suivi de tous les membres de la famille remercient Dieu pour sa bienfaisance â leur égard et pour la derniêre moisson abondante. Aprës la priêre, ils offrent â Dieu les fruits de leur labeur. Tout d’abord, la kutia, un plat de Noël traditionnel, composé strictement des produits de la terre: du blé, des graines de pavot, du miel et des noix. Puis le pêre offre ses bons voeux â tous: aux âmes des ancêtres, â son épouse, â ses fils et â ses filles, â ses beaux-fils et â ses belles-filles. II souhaite â tous la santé et le bonheur pour les années â venir. Ensuite, tout le monde chante en choeur le vieux chant de Noël intitulé:”Boh prêdvichné” (Dieu éternel est né). Chacun s’attable; â l’une des extrémités de la table, celle qui fait face aux icônes, on dresse un couvert et on laisse une chaise vide pour les âmes des absents. En l’honneur de l’lncarnation du Fils de Dieu, tout le monde prend part au souper saint qui représente une célébration cosmique qui transcende le temps et l’espace. Le premier mets que tout le monde partage est la kutia. Le pêre lance une cuillêre de kutia au pla-fond: plus la quantité qui y adhêre est grande, plus la prochaine récolte sera fructueuse.

La nuit de Noël, c’est l’occasion oü tous chantent et se réjouissent: les morts et les vivants et même les animaux de la ferme. Car, au cours de cette sainte nuit, on croit que les animaux peuvent parler comme les hommes. Aussi, ils peuvant prendre part â la joie de tous, comme le soir de la premiêre nuit de Noël, et le maître de la maison leur apporte un peu de la nourriture du repas de Noël. Aprês le souper, le chef de famille se rend dans le verger oû il bénit les arbres qui ont donné beaucoup de fruits tout en souhaitant qu’ils en donnent encore plus au cours de l’année qui vient. Quant â ceux qui n’ont rien donné, ils seront coupés â moins qu’ils ne produisent des fruits â la prochaine saison. Puis il appelle Did Moroz (le vieil hiver) pour l’inviter â venir goûter â la kutia, mais s’il refuse de le faire qu’il ne vienne pas par la suite endommager les semences et tout ce qui pousse.
Une fois le souper saint terminé, les enfants vont partager leur joie en ce jour de Noël avec le reste de la communauté en apportant des paniers remplis de mets du repas aux voisins et aux amis. Le long du chemin, ils disent joyeusement â tous ceux qu’ils recontrent le souhait traditionnel “le Christ est né”,”glorifions-le” répondant alors ceux qu’ils ont ainsi salués. Des groupes de gens, jeunes et vieux, les suivant et vont de porte en porte en chantant des chants de Noël. Patout, ils trouvent un accueil chaleureux et hospitalier. On échange des souhaits et des voeux sincéres et de nouveau tous proclament la bonne nouvelle en chantant ce vieux noël: “Dieu éternel est né aujourd’hui”.