Галина Андреадіс

Галина Андреадіс – видатна українська та американська оперна та концертно-камерна співачка (меццо-сопрано)

ОКРЕМІ ЗАПИСИ

Андреадіс (Минаїв) Галина [Alicia Andreadis] (17.09.1928, м. Запоріжжя – 28.12.2002, м. Вашингтон, США).

В час Другої світової війни, у 1942 році, Галина з батьками та двома сестрами виїхали з Запоріжжя і через Львів та Відень емігрували до Баварії, де сім’я якийсь час проживала в Ашафенбурзі. Тут Галина навчалася в українській гімназії, тут і почала вона свій співочий шлях як учасниця принагідних шкільних концертів.

У 1949 році сім’я Минаєвих прибула на постійне проживання в столицю Аргентини Буенос-Айрес. В Аргентині Галина закінчала середню школу та одружилася з українцем Миколою Андреадісом. Невдовзі в молодого подружжя народився перший син.

В цей час молодша сестра Галини вступила до столичної консерваторії і заохочувала й Галину вступити до неї, щоб розвивати голос. І от одного дня, Галина прийшла на вступну пробу. Співала без музичного супроводу «Повій, вітре, на Вкраїну…». Присутній маестро оперного театру «Колон» Феручіо Калусіо одразу вподобав її голос і наполіг на тому, щоб вона вчилася в консерваторії. Така добра оцінка дала можливість Галині Андреадіс вчитися вокальному мистецтву у кращих педагогів у Буенос-Айресі.

Вокальну освіту Галина Андреадіс здобула в консерваторії м. Буенос-Айреса (1956 – 60, клас Аманди Цетери). Одночасно вивчала оперний репертуар з диригентом Ф. Калусіо. З-поміж українців, які сприяли розвиткові природного таланту Галини Андреадіс, був магістр Володимир Білинський, який допомагав їй вивчати українську музику, діставав українські ноти, літературу, біографії М.Лисенка та інших композиторів класиків. Голова хору «Трембіта» В.Білинський сприяв (поруч із свідомими батьками та рідною Церквою) українському вихованню майбутньої солістки.

Уже у 1959 Галина Андреадіс дебютувала у найбільшому оперному театрі Аргентини «Колон» (Teatro Colón). Виступала також на інших сценах Аргентини – «Аргентино» (Ла Плата), «Рівера Індерте» (Кордова) та ін. У 1963 році отримала почесне перше місце в державному конкурсі камерних співаків в Буенос Айресі.

Свою вокальну кар’єру Галина Андреадіс продовжила у США, куди з сімєю переїхала на постійне проживання у 1963 році. В цьому ж році вона успішно провела свій дебютний концерт у Північній Америці, який відбувся у одному з найпрестижніших концертних залів світу «Карнеґі Голл» (Нью-Йорк).

В США Галина Андреадіс виступала в оперних театрах, а також як камерна співачка, була постійною учасницею Українського Оперного Ансамблю в Нью-Йорку під керівництвом Лева Рейнаровича, багато гастролювала на американському континенті.

У жовтні 1974 році Галина Андреадіс провела успішне турне містами Австралії (Перт, Аделаїда, Канберра, Сідней, Мельбурн). У 1966 році з великим успіхом концертувала у містах Європи . 31-го жовтня брала участь в конкурсі співаків в «Ляндес-Театрі» в Лінці, здобувши перше почесне місце.

Особливість Галини Андреадіс не лише в незвичайно широкому голосовому діапазоні і не лише в тім, що солістка не тільки співає різними мовами, а й вільно володіє, крім української, англійською, іспанською і німецькою мовами. Особливість Галини Андреадіс у тому, що вона легко переключається з оперної арії на народну пісню чи романс, з мови на мову, з настрою на настрій. Також у тому, що вона не лише співачка, а й актор на сцені, який творить типаж не тільки голосовими засобами, а й з допомогою активної театральної гри.

В репертуарі Галини Андреадіс велика кількість різномовних оперних партій, серед великого міжнародного репертуару вона завжди і всюди знаходила місце для української арії, романсу чи пісні. Немає української класичної опери, в якій не співала б важливих ролей, і важко назвати українського композитора творів яких не було б у репертуарі солістки. Частина з цього репертуару видана на багатьох її платівках та аудіокасетах.

Померла Галина Андреадіс 28 грудня 2002, похована на цвинтарі в містечку Suitland (шт. Меріленд).

  1. Артисти-виконавці опери «Анна Ярославна». Свобода. Український щоденник. 09.05.1964, №86, – стор.4.
  2. Онацький Є. «Галина Андреадіс, контральто». Свобода. Український щоденник. 22.08.1963, №159 – с.3.
  3. Бура Л. «Хвилини з Галиною Андреадіс». Наше Життя, травень 1964, Ч.5 – с.9.
  4. «Дальші успіхи Галини Андреадіс в Европі». Свобода. Український щоденник. 18.11.1966, №215 – стор.1.
  5. Пилип Грін. «Концертове турне Галини Андреадіс в Австралії». Свобода. Український щоденник.10.12.1974, №223 – с.8.
  6. Волянська Л. «Галина Андреадіс про свої “конфліктні ситуації”». Свобода. Український щоденник. 10.01.1976, №6 – с.4.
  7. Полтава Л. «Галина Андреадіс — багатогранний талант». Визвольний шлях. Вересень 1975, Кн. 9 (330), стор.:1063-1072.
  8. Лисенко І.М. «Андреадіс Галина». Співаки України. Енциклопедичне видання. К.: «Знання», 2011.– стор. 16-17.
  9. Відійшла у вічність Галина (Алла) Андреадіс (brama.com).

Галина Андреадіс | Алісія Андреадіс | Г.Андреадіс | Галина Алісія Андреадіс | Галина Минаїв | Галина Минаїв-Андреадіс | Галина А.Андреадіс-Минаїв | Alicia Andreadis | A.Andreadis | Halyna Andreadis

ПІДБІРКА ПУБЛІКАЦІЙ:

Чотири роки тому я вперше на одній з наших академій почув Галину Андреадіс. Не зробила вона на мене особливого враження: ось така собі гарна панночка з низьким голосом приємного тембру… але ж, очевидячки, без належної школи.

Але з того часу пройшло чотири роки, і яка величезна зміна! Із такої собі співачки виросла справжня зірка, перед якою, якщо вона буде й далі так рости — стелиться блискуча кар’єра.

Донька «чарівного», як вона висловлюється, Запоріжжя, прожила там десять перших років свого життя з батьками й двома сестрами. Коли ж прийшла війна, батька забрали до війська, і він пізніше опинився в полоні. А матері тяжко приходилося з трьома маленькими дітьми. Потім прийшла ще й мандрівка — перше по рідних, українських, а потім по чужинецьких землях на еміграції.

Галина Андреадіс опинилася в Ашафенбурзі, де вчилася в українській гімназії, і де, під час шкільних свят, відбувся її співочий дебют. «Мав він успіх, але, — додає, посміхаючись наша співачка, — скажу вам щиру правду, що я тоді не нав’язувала до того особливої ваги… »

В 1949 р. прибула вона з родиною в Аргентину. Тут її сестра вступила до консерваторії і підбивала й Галину вступити до неї, щоб вишколити голос. І от одного дня, прийшла вона на вступну пробу. Співала без музичного су-проводу «Повій, вітре, на Вкраїну…» Приявний маестро «Колону» Фуруччо Калюзіо відразу вподобав її голос і настоював на тому, щоб вона вчилася в консерваторії. Це було 1959 р. з того часу Галина Андреадіс дуже пильно студіювала.

Це мені забирало дуже багато часу, — казала вона.

Але успіхи вона робила незвичайні, як я констатував майже при кожному її новому виступі на наших «Академіях», яких вона була завжди невідмінною учасницею, і як констатували всі інші слухачі, все більше захоплюючись її співом. Бо Андреадіс, треба відразу сказати, в останніх часах співає, не милуючись своїм голосом і не звертаючи уваги на зміст і слова, як то роблять пересічні співачки, але по мистецькому відтінюючи змисл кожного слова, сповнюючи їх справжнім чуттям.

Не пройшло багато часу, і її вже заангажовано до «Кольону», — правда, на другорядні ролі, але — до «Кольону», що належить до категорії таких оперових театрів, як «Скаля» в Міляні, колишній «Реале» (королівський) в Римі, «Метрополітен» в Ню Йорку… Тут вона внступала в двох сезонах в «Валькірії», Ваґнера, «Сільській честі» Масканьї, «Ріголето» Верді… Та все ж великих перспектив тут не було: «Кольон» побудований на гастрольній системі — приїзжих зірок, і місцевим залишається мало місця…

Саме тому Галина Андреадіс вирішила спробувати щастя в широкому світі: у вересні вибирається на відвідини до ЗДА і Канади, а звідти — до Європи: — «Моя мрія, казала вона, — проспівати Амнеріс, якої партію я вивчила в славним музикою, маестром «Кольону» К.Мальвером; а друга мрія — взяти участь в постановці української опери, якщо не на рідних землях, то бодай у тому ж «Кольоні».

Але перед виїздом наша артистка вирішила дати прощальний концерт. Це мав бути властиво перший цілком самостійний концерт…

Відбувся він в муніципальному театрі «Сан Мартін», зовсім недавно збудованому на одній з головних вулиць столиці — «Ель Корріентес». Він не був їй чужим, бо вона тут брала участь в конкурсі співачок для камерної опери, і жюрі визначило їй почесне місце.

Програма концерту була зовсім поважна: в першій частині Перґолезі, Бетговен, Шуберт, Н.Реґер, Верді. (арія з «Кармен»), Копитович («Аве Марія»), два аргентинські композитори — Густавіно та Де Рогатіс; в другій частині українські твори: Стеценко «Дивлюсь я на ясні зорі» та «Стелися, барвінку», Степовий «Розвійтеся з вітром», О.Нижанківськнй «Минулі літа молодії; В.Барвінський «Ніч»; А.Гнатишин «Жита»; С.Людкевич «Спи, дитино моя…», М.Лисеико — арія татарки з «Тараса Бульби», А.Вахнянин — арія Одарки з «Купала». Ще М.Лисенко — «Дощик».

Успіх був тріюмфальннй.

Співачка мусіла наддати «Гопак» Мусоргського (українською мовою і без звичайної в інших вулгаризацією) й арію з «Трубадура» Верді.

Композитори А.Де Гоґатіс і А.Копитович дякували за гарне виковування їх творів, і Де Рогатіс сказав: — Здасться, аргентинцям треба вчитися від українців, як співати аргентинські твори…

Арію Копитовича «Аве Марія» зарегістровано репортерами телевізії і, кілька годин пізніше, цю частину концерту продемонстровано в телеві-зійному каналі ч. 7.

«Ля Пренса», найповажніший щоденник Аргентини, присвятив концертові спеціяльну рецензію, в якій зазначив, що в усіх чужинецьких творах першої частини, співачка «виявила технічну компетенцію і голосовий реґістер великих можливостей, що дозволяло їй віддати успішно різні стилі обраних творів.

Слідувала потім низка творів українського фолкльору та композиторів, і Андреадіс дала дуже гарне їх виконання, особливо в Стеценковому «Стелися, барвінку» та в Лисенковому «Дощику», відтворюючи їх із усім їх чаром і почуттям, у них вкладеним. Співачку слухачі ентузіястично оплескували».

Якщо рецензентові «Ля Пренси» з української частини сподобалися найбільше два вищеназвані твори, то іншим особливо припала до смаку майже ніколи не виконувана, і тому мало відома арія татарки з «Т.Бульби», що була виконана з рідким смаком і музикальністю.

Концертантка одержала під кінець концерту гарні китиці квітів від Української Центр. Репрезентації, що споазорувала концерт, та від «Просвіти» — на засвідченая тої вдячиости, що почуває до неї українське громадянство, та надій, що воно на неї покладає… Директор буенос-айренського відділу світово – відомого музичного видавництва Рекорді подарував артистці, на знак пошани, альбом італійських арій…

Захоплений концертом п. Р.Сасик, сам співак, тенор, що його голос, як соліста, прегарно звучить в кантаті М.Лисенка «Б’ють пороги», наспіваній заходами Української Центр. Репрезентації на платівку, написав мені: «Голос Галини Андреадіс — незвичайної краси, багатого тембру і непересічного об’єму, обширної теситури, що дозволяє їй брати багато сопранових нот і всі низькі ноти контральто, з задержанням ідеальної лінії в усіх регістрах, технічно й динамічно бездоганний. Легкість емісії, вроджене почуття фразування й ритму, незвичайно естетичний вигляд у співі, чудова дикція визначають її, як першокласну співачку.

Слухаючи Г.Адреадіс, мимоволі шукаєш порівняння з кращими нашими артистками. На мою думку, її багатий природний голос нагадує найбільше голос незабутньої О.Петрусенко, але в способі співання та інтерпретації вона стоїть зовсім окремо… як Галина Андреадіс. ЇЇ засада — спів, повний експресії. В нього вона вкладає свою чутливу душу і в тонах, збагачених усіма засобами музичного вислову, передає його слухачам. Г.Андреадіс — типова співачка сцени, чи естради, і, щоб оцінити її вповні, треба не тільки її слухати, а й бачити. Вже сама поява артистки на сцені з’єднує їй симпатії публіки…»

Уважав я потрібним подати ці відомості про Галину Алісію Андреадіс читачам «Свободи», щоб вони використали й самі нагоду першого ж концерту нашої співачки в ЗДА, чи в Канаді, щоб особисто отримати ті гарні враження, що їх отримали слухачі останнього концерту в Буонос Айресі.

Євген Онацький
Свобода. Український щоденник
22.08.1963, №159 – с.3

Хтось дотепний сказав, що в нього скріплюється переконання, що наші емігрантські колонії в Південній Америці, а зокрема в Аргентині, це суцільна маса мистців. Хто лиш не приїде звідтіль, то мусить обов’язково бути композитором, піяністом, співаком, малярем, різьбарем або письменником …

Хай же остаточно переконає в тому ж нашого весельчака приємна новина, що перед кількома днями прибула до Ню Йорку оперова співачка театру «Кольон» в Буенос Айресі, контральто Галина Андреадіс, що про не так ентузіястично іноді висловлювався співробітник «Свободи», проф. Онацький, тонкий знавець музики, в своїй кореспонденції з Аргентини на сторінках «Свободи».

Вислови подиву Онацького для нашої співачки підкріплюють рецензії відомих аргентинських критиків з виступів Андреадіс в поодиноких операх в «Кольоні» та з її концертів.

Перед нами оце добрий жмут рецензій з «Ля Пренса», «Ель Мундо», «Ля Капіталь» і ін. поважніших аргентинських щоденників, що в різних відмінах висловлюють свої оцінки голосових вальорів в нашої співачки, оцінки, що зводяться до того, що з’ясував вам співак Роман Сасик, в «Гомоні України» з 31 серпня ц. р.

«Голос Галини Андреадіс незвичайної краси, багатого тембру, непересічної повноти звуку й діапазону, що дозволяє співачці досягати багато сопранових нот і всі низькі ноти контральта, з задержанням ідеальної лінії у всіх регістрах. Він технічно й динамічно бездоганний. Легкість емісії, вроджене почуття фразування і ритму, незвичайно естетичний вигляд у співі, знаменита артикуляція, — це ще додаткові прикмети співачки.

Її принципом є спів повний експресії. В нього вона вкладає свою чутливу душу і в нотах багатих у всі засоби музичного вислову передає її слухачеві…»

Минаїв-Андреадіс донька Запоріжжя, що його покинула десятирічною дитиною, зберігаючи про батьківщину найніжніші спомини. Вчилася в українській гімназії в Ашафенбургу, та там же й почала свій співочий шлях як учасниця принагідних концертів.

Ми були свідками її перших кроків вже як професійної співачки на українській аматорській сцені перед декількома роками в «Марусі Богуславці» та різних академіях. Вже тоді її слухачам було очевидне, що молоденькій співачці призначено вийти на найширші шляхи мистецьких успіхів. Наступні роки підтвердили цю певність. Андреадіс бравурно здобула собі тверду позицію в театрі «Кольон», а це не легко, бо кажеться в Буенос Айресі легше верблюдові пролізти вушко голки, як співакові діс-татися в «Кольон», до того ж чужинцеві! Здобула вона почесне місце на конкурсі міського театру в Буенос Айресі «Сан Мартін», врешті ж най-поважнішу столичну й провінційну критику.

Додати треба, що п. Галина, як пристало на добру доньку, за її висловом, чарівного Запорожжя, горда своїм національним походженням і чітко його підкреслює при кожній нагоді, складаючи програми своїх концертів для чужинців. В ці програми вона обов’язково вкладає добру частину творів своїх улюблених композиторів: Барвінського, Гнатишина, Людкевича, Лисенка і Нижанківського.

Приїхала Андреадіс до Ню Йорку на кількамісячний побут. Далі їде на деякий час з відвідинами музичних центрів в Европі. Раніше заплянувала з Европи повертатися до Буенос Айресу. Тепер вагається. Сподобався їй Ню Йорк. Можливо, що слідом інших «аргентинців» перемандрує сюди на постійне. Що ж, приймемо тоді талановиту співачку щиросердечним «вітайте» і радісно приймемо в нашу численну мистецьку родину.

Обставини зв’язані з контрактом не дозволяють, нажаль, тепер співачці виступити зі своїм концертом, на якому ми мали би нагоду її послухати.

Але, як каже вона, я покористуюся близьким концертом чи академією, щоб безафішування привітати земляків двома – трьома пісеньками.

В.Л.
Свобода. Український щоденник
31.09.1964, №208 – с.5

Ню Йорк. — Часто аж надто сувора американська критика дала високу оцінку голосу і професійности нашої співачка з Аргентини, Галини Минаїв Андреадіс, після її концерту у Карнегі Гол минулої субота, 21-го грудня, хоч і висловлює деякі застереження щодо її програми. В рецензії «New York Times-у» з 23-го грудня про виступ пані Андреадіс написано: «Галина Андреадіс, українське контральто, що мешкає в Аргентині і є членом театру Кольон в Буенос Айрес, дебютувала в Північній Америці в Карнегі Гол минулої суботи ввечері. На фортепіяні акомпаніював Леон Поммерс. Голос пані Андреадіс має багату інтенсивність, типову для слов’янських співаків. Він також має характеристичне широке вібрато, як вжитий на повну силу. Він широкий в своєму засягу, ширший навіть горішній скалі. Не зважаючи на факт, що пані Андреадіс співала із професійною легкістю і самовпевненістю, її спів не передавав багато. В мішаній програмі, яка намагалася передати дещо з усього, артистка співала без більшої зміни в темпі, кольорі і стилі, за виїмком українських пісень…»

У програмі концерту, що його започаткувала співачка піснею «Аве Марія» у пам’ять президента Джана Ф.Кеннеді, були композиції Якова Степового, Макса Регера, Франца Шуберта, Петра Чайковського, Миколи Лисенка, Каміллє Сейнта-Саенса, Джіюсеппе Верді, Кирила Стеценка, Паскаля ДеРогатіса, Андрія Гнатишина, Ричарда Гагемана, Станислава Людкевича, Анатоля Вахнянина та Модеста Муссоргського. Українська, американська і міжнародна публіка, що в поважній частині заповнила велику концертову залю, приймала з великим ентузіязмом кожну точку програми, змушуючи артистку безнастанними оплесками до трьох наддатків після закінчення програми. Суботнішній дебют Галини Минаїв Андреадіс в Карнегі Голл можна вважати за великий концертовнй успіх української співачки.

Свобода. Український щоденник
24.12.1963, №242 – с.1

Виїмкове щастя зустріло молоденьку українку Галину Минаїв після переїзду її роду на побут у Аргентину (Буенос Айрес), де вона кінчала середню школу й одружилася з українцем п. Миколою Андреадіс. Ще в Німеччині Галина виступала в хорах і в танкових точках. Обдарована музикальністю і гарним голосом змалку, вона не вважала це ніякою особливістю, тим більше, що її сестра також співачка. В Аргентині батьки записали молодшу свою дочку до класи співу в консерваторію, а пані Галина ущасливила своїх рідних сином Миколкою. Звичайно, молода мати задоволялася співом колискової свойому нащадкові.

Одначе сестра проговорилася своїй учительці співу про співочий дар своєї старшої сестри, й у консерваторії забажали прослухати голос п. Галини. Запрошено ще маестро Ф.Калюціо. З того й почалося… Нічого не підозріваючи, п. Галина прийшла почути лекцію сестри й навіть далася намовити на проспівання «Повій, вітре…». Пісня, а зокрема повний природньої краси, з альтовою закраскою, голос — викликали велике враження на присутніх професорів, а маестро Калюціо запропонував п. Галині прослухання її голосу в театрі «Колон». Висока оцінка збоку комісії уможливила п. Галині вчитися вокального мистецтва у найкращих педагогів.

В консерваторії «Бетговен» закінчує Галина Андреадіс музичний та вокальний курс, також в державній консерваторії.

З 1959 р. датуються контракти Галини Минаїв-Андреадіс з операми театрів: «Колон» в Буенос Айрес (дебют у «Валькірії» Вагнера), «Архентіно» в Ля Плит,. «Рівера Індарте» в Кордобі, «Сан Мартін» тощо. Тоді ж виступала п. Галина в головних ролях таких опер: «Мавра» (І.Стравінський), «Ліда», «Кавалерія Рустікана», «Трубадур», «Ріголетто», «Сон літньої ночі», «Ля Джоконда», «Масковий баль», «Хованщина».

Українське мистецтво в Аргентині збагатила Галина Андреадіс своїми виступами в численних українських імпрезах, самостійних і мішаних концертах, двох ювілеях: Т.Шевченка й М.Лисенка, де співала з симфонічною оркестрою, також виступала в телевізії й радіо та накрутила платівки RCA-Victor.

1963 р. п. Галина одержала почесне перше місце в державному конкурсі камерних співаків в Буенос Айресі. Дослід і успіх на сцені наблизив Галину Андреадіс у співпраці до відомих диригентів, як: Ф.Ляйнтнер (Берлінська опера), П.Кальдерон, К.Чіляріо, А.Куадрі, М.Ардженто; непроминаючої слави співаків оперного мистецтва, як : Ричард Такер, Бріджіт Нілсон, Вікторія де Льос Анхелес, К.Мекнейл, Дж.Раймонді; також композиторів, яких твори п. Галина включила в свій репертуар: А.Копитовіч, П. де Роґатіс, А.Рудницький, А.Гнатишин. З вдячністю згадує наша співачка піаністів-акомпаніаторів, з якими співпрацювала, а саме: К.Малоєр, Е.Бнссадоні, Л.Паммерс.

Відданим помічником своєї дружини виявився, повний зрозуміння й пошани до мистецтва п. Галини, — п. Микола Андреадіс, особливо після приходу на світ другого сина. Тим-то й пояснюється такий швидкий ріст угору надпересічно талановитої Галини, зірка мистецтва сцени якої блистить щойно п’ять років, але яка зуміла вже собі здобути славу співачки. Саме тепер вона переїхала з Аргентини на виступи в ЗДА та Европі.

Гостинний концерт Галини (Аліції) Минаїв – Андреадіс відбувся в Ню Йорку 21 грудня 1963 р. в залі Carnegie Hall, при фортепіяновому супроводі Л.Померса.

Концерт складався з чотирьох частин. Пісні та арії виконано а мовах: латинській, італійській, німецькій, французькій, еспанській, англійській та українській. Співачка започаткувала свій виступ А.Копнтовіча — «Богородице Діво», з присв’ятою сл. п. президентові Джанові Ф.Кеннеді. Далі прозвучали: Я.Степового «Розвійтеся з вітром», М.Регера — «Колискова» та Ф.Шуберта — «Смерть і дівчина».

В дальших частинах з пісенного репертуару виконала співачка П.Чайковського — «Чи я в лузі», К.Стеценка — «Ти все любиш його», П. де Роґатіса — «Гірська тополя», А.Гнатишина — «Жита», Р.Гагемана — «Не відходь, любове моя…», С.Людкевича — «Спи, дитинко моя» та М.Мусоргського — «Гопак».

З оперних арій увійшли в програму: М.Лисенко — арія «Татарки» з опери «Тарас Бульба», К.Сен-Санс — «Відкрилася душа» з опери «Самсон і Даліла», Дж.Верді — «З’явися, царю безодні» з опери «Масковий Баль», А.Вахнянин — арія «Одарки» і опери «Купало», Дж.Верді — «Іскриться вогнище» з опери «Трубадур» та Дж. Бізе — «Габанера» з опери «Кармен».

Голос Галини Андреадіс — меццо-сопрано, з деякими відтінями контр-альто, відзначається великим обсягом, широким діапазоном та шляхетним тембром. Майстерність емісії тону лучиться з багатою експресією й хвилюючою інтерпретацією. Великі технічні спроможності виявилися в м’яких переходах, стаккатах, рівності голосу в усіх його регістрах (три октави). Теплота й легкість подачі голосу дозволяють співачці входнти в обсяг лірики в найніжнішій формі («Гірська тополя», а з наддатків: «Стелися барвінку» й «Дощик»). Але найбільш притаманне її голосові — глибоко драматичне багатство звучання, яке наближує до героїзму.

Контакт співачки з публікою найбільш нав’язався під час виконування нею оперних арій та ще «Колискової» — С.Людкевича й «Думи про Нечая» — Д.Січннського.

«Гопак» — М.Мусоргського неначе випадав з програми та ще, в добавок, про нього зазначено помилково, неначе б його музичне оформлення не оперне на українській народній пісні.

Акомпаніатор, Лев Паммерс був на висоті свого завдання і в великій мірі спричинився до мистецького успіху. Публіка щиро вітала обидвох виконавців того незабутнього вечора та викликала їх до чотирьох наддатків.

Твори українських композиторів вичарували, під час їх виконання, візію співучої України враз із її героїкою і настороженістю в трагічний час.

О.Гердан
Свобода. Український щоденник
16.01.1964, №10 – с.3

Це було дослівно небагато хвилин, що Галина Андреадіс провела в Домі СУА. Приїхавши в день концерту до Філядельфії, співачка все ж не оминула нас, вважаючи за потрібне привітатись із проводом українського жіноцтва. Та це звісно тривало коротко. Вона промайнула в наших кімнатах неначе з’ява.

Галина Андреадіс / Alicia Andreadis
Галина Андреадіс. Singer Halina Andreadis from theatre Colon in Buenos Aires gave a succesful recital in New York, Philadelphia and Chicago

Але враження цієї з’яви було реальне. Спершу від її стрункої постаті, яку завершувала величня зачіска з золотавих кіс. А потім від милої усмішки її привітного обличчя. Це нам відразу улегшило контакт.

Дуже скоро нав’язалась розмова. Ми почали її не від музичної теми, як можна було б сподіватись. А від спогадів, що їх вивезла співачка з рідної землі.

— Я ще була дитиною, коли ми виїжджали з Запоріжжя. Але дуже добре пам’ятаю нашу хату, вулиці нашого міста, а над усе — Дніпро-Славуту. Хвилі цієї річки все перед очима, коли згадую Україну…

Дальша мандрівка провадила її через Львів і Відень до Баварії. Нелегко жилося й мандрувалося її батькам із трьома донечками! Короткий побут в Ашафенбурзі, а потім переїзд до Аргентини. Тут Галина розцвіла в молоду дівчину, що зустріла свого подруга життя. Скоро в молодого подружжя знайшовся син Микола.

— Про спів, питаєтесь? Я й не думала про те. Співати любила, бо це в нас родинне, у моєї матері був добрий голос. Але подружжя й материнство полонило мене. Тільки молодша сестра, що стала вчитись у консерваторії в Буенос Айрес, намовила мене дати спробувати голос. Це сталось несподівано, бо я тільки пішла послухати лекції її співу…

Пригадуємо, як це цікаво описала Оленка Ґердан у «Свободі». Директор оперного театру «Колон», послухавши її сильного мецосопрану, відразу запропонував їй вишкіл. Із деяким ваганням, засягнувши згоди чоловіка й родини, Галина Андреадіс стала вчитись.

Чотири роки тривав цей вишкіл. Чотири роки і яка величезна зміна! — пише про те Євген Онацький у «Свободі». «Із такої собі співачки виросла справжня зірка, перед якою, якщо вона буде й так далі рости — стелиться блискуча кар’єра».

Нелегко дались ці чотири роки молодій співачці. Але в тому часі, коли ріс і формувався її голос, розгорнулось її музичне відчуття й здібність інтерпретації. Добрі вчителі знайшли чудовий відзвук у її багатій українській душі. А музичне середовище першорядного оперного театру зробило своє. І Галина Андреадіс здобула підставу до успішної мистецької кар’єри.

А в тому часі вона була дружиною й матір’ю, яку Бог благословив ще одним сином Олесем. Це інтенсивне життя позначилось могутнім ростом, що дається тільки обдарованим натурам. Такою є наша Галина Андреадіс, що починає свій похід.

І ось вона з’явилась перед нами на сцені. Струнка постать у короні своїх кіс, що вміло й легко прийняла належне їй привітання. А публіка завмерла, слухаючи того голосу. Героїчне звучання арій розгорнулось у Сен-Санса «Відкрилася душа», у Верді «З’явися царю безодні» та Лисенка арії татарки з опери «Тарас Бульба». Але найбільше дійшла до душі арія Одарки з опери «Купало» А.Вахнянина, що її артистка досконало заінтерпретувала. А потім полились пісні…

Невідомо, чи дати першенство «Колисковій» Регера, чи може пісні «Смерть і дівчина» Шуберта. А може «Пісня про Божу Матір» А.Рудницького таки найкраще вийшла в її виконанні. У свобідних переливах її голосу заважив теж її погляд чи вираз, що постійно мінявся. Зміст пісні можна було побачити, а не лиш почути.

Шлях Галини Андреадіс щойно розпочався. Дарма, що А.Рудницький зарахував її до двох-трьох найкращих українських співаків у ЗДА, то це можна вважати тільки початком, їй стелиться дорога на світову сцену і того бажає їй кожен український слухач.

А поки що будемо насолоджуватись її співом у наших залях. Нехай би ще радувала наше спрагнене серце, підіймаючи його на мистецькі висоти. Та готувалась у дальшу дорогу, що поставить перед нею ще не одну перешкоду.

Ми віримо в її успіх. Метаморфоза її перших чотирьох літ, що її так вміло окреслив проф. Є.Онацький — це запорука на майбутнє.

Л.Бура
Наше Життя,
травень 1964, Ч.5 – с.9

11-го квітня в залі школи Шопена відбувся концерт оперної співачки з Аргентини, Галини Андреадіс. Програма була вдала, складалася з чотирох частим, кожна частина творила цілість. Окремі відділи починалися спокійними творами і закінчувалися повними мистецького вогню композиціями.

В першій частині програми ми чули «Індійську колисковуву» Агіппе; «Гірську тополю» де Порамік; «Смерть і дівчина» Шуберта», «Мрії» Вагера та арію «Все в серці відчуваю» з опери «Ідоменео » Моцарта. Не можна сказати який твір був виконаний ліпше бо у всіх творах великий акторський талант співачки був в ідеальній гармонії з мистецькими вимогами до ви-конуваних композицій.

Твори другої частини ще більше підкреслювали надзвичайну вокальну техніку солістки. ЇЇ голос має широку голосову скалю, багатий тембр у всіх регістрах та широке вібрато. Ми почули арію з опери «Джоконда» Тончіеллі та арії з опер Верді і Сен-Санса. Українські твори у виконанні Галини Андреадіс звучали як справжні перлини вокального мистецтва. «Кант Божої Матері» А.Рудницького був початком української частини. До кожного твору солістка віднайшла відповідні фарби. Кожна пісня полонила слухачів і до глибини душі захоплювала. В додаток до програми Г.Андреадіс виконала українську народну пісню «Дощик, дощик» та всім відому «Хабанеру» з опери «Кармен» Бізе.

Галина Андреадіс — це майстер мистецького співу в повному розумінні цього слова. Великий талант в поєднанні з великою мистецькою школою дають їй необмежені можливості у виконуванні різноманітної вокальної про-грами.

О.Омельський був ідеальним акомпаніатором солістки. Організаторові цієї високомистецької імпрези Лізі А.У.П. в Шикаго, належиться щира подяка тих всіх, що мали нагоду бути на цьому вечері.

Олена Сидоренко.
Свобода. Український щоденник
26.06.1964, №119 – с.4

«Публіка захопленії співом Галини Минаїв Андреадіс, не хотіла пустити її зі сцени».

— А було це у Філадельфії 3-го червня на Свиті Гороїв. Та як тільки у Філядельфії?

— У Дітройті розентузіязмована публіка по закінченні концерту не хотіла вийти зі залі не одержавши численних наддатків. А Торонто, відоме зі своїх оригінальних потягнень, здобулося й цим разом на щось нового й милого. Присутні, захоплені чудовим голосом п. Галини, по безупинних оплесках, по концерті масово підходили до неї, щоб їй щось подарувати на пам’ятку побуту у Торонті. Такі потягнення без сумніву викликують шляхетні почування і радість у артиста-соліста з багатьох причин.

Наведені факти свідчать про одне п. Галина завойовує серця української вибагливої публіки щораз більше і більше. Хоч у Дітройті концертова заля не була виповнена, мимо доброї, але закороткої реклями, але серця присутніх були переповнені насолодою найкращої мистецької якості. Прослухавши концерту п. Галини, присутні нав’язували її виступ до світлих традицій наших асів-співаків у минулому і ствердили одне п. Галина Андреадіс зі своїм чудовим голосом і розумінням пісні взагалі та з непересічною музикальністю повинна зайняти місце на найбільших оперових сценах.

Коли п. Галина Минаїв Андреадіс з’явилася на американському континенті, та коли на сторінках «Свободи» появилася перша вістка про її виступ у Карнегі Гол. спрагнена музикальна публіка нетерпеливо ждала, щоб почу ти її і сказати своє слово про її мистецьку вартість. На початку наведені факти говорять за себе. Меццо-сопран чи коктральт у п. Галини виринуло питання між критиками по її перших виступах. Одні уважають її за типовий меццо-сопран, бо має знамениту «гору», інші за контральт, бо мас чудову «долину». Фактом є, що п. Галина мас широкий голосовий діяпазон, а голос прекрасно вирівняний у всіх регістрах тонів до найглибших і навпаки. Це власне дало причину до поділених думок про якість її голосу, а тому, що в її репертуарі більшість виконуваних творів є меццо-сопраново характеру, тому й більшість уважає її за меццо-сопран. Коли п. Галина виконає типічну контральтову арію чи пісню, тоді ви є переконані, що вона правдивий, природній контральт.

І ще одне цікаве явище дасться запримітити в оцінці наших і чужих критиків — а це: менше говориться про те, що вона співає, а як вона співає. Її соковитий голос із правильним розумінням душі кожної пісні в усіх її жанрах так вас приємно абсорбує, що ви не думаєте про текст пісні і по короткім прослуханні її не сумніваєтеся, що перед вами артистка з непересічною красою голосу. її голос заплаче, коли оспівує безталанну бать-ківщину, але рівночасно з великим переконанням і бравурою звучить тоді, коли відтворює наше славне минуле. У піснях релігійного характеру пані Галина взноситься на хвилях стойого відчування ген у недосяжні простори, щоб немов своїм співом-молитвою подякувати Тому, що дав їй цей прекрасний голос, це ніжне серце, що так глибоко відчуває і щиру українську душу, за яку її всі так полюбили і своєю участю на її концертах додають їй ще більше сили в осягненні найвищих мистецьких вершин.

Українська преса прийняла п. Галину дуже тепло а публіка полюбила її над усе, а це є запорукою ще більших успіхів у будучності. П.Галина Андреадіс не тільки чудово співає, але й гідно репрезентує українську пісню — у чому великою поміччю є її муж уродженець України й великий український патріот.

К.Ц.
Свобода. Український щоденник
15.10.1964, №193 – с.5

Фірма «Боян» (Boaian Company) випустила нову довгограйну платівку (High Fidelity Record) під назвою «Світе тихий». Обкладинка прикрашена портретом оперної співачки театру «Кольон» в Буенос Айрес Галини Анреадіс: роботи М.Благовірона. На платівці наспівані такі пісні у виконанні меццосопрано Галини Андреадіс: А.Гнатишина — «Світе тихий», «Богородице Діво», «Ченчик», «Подайте вістоньку», М.Лисенка — «Ой надіну черевички», К.Стеценка — «Стелися барвінку», М.Мусорґського — «Гопак», і дуети Ф.Колесса-Гнатишина — «Думка» (при співучасті сопрано Марти Кокольської, Ню Йорк Ситі Опера) та Ф.Надененко — «Місяць на небі» (при співучасті тенора Романа Сасика). Акомпаньюють пп. О. Омельськии (фортепіяно) і частинно Тоні Райт (органи).

Нова платівка познайомить ближче слухачів з непоресічними голосовими вальорами нашої співачки та принесе їм багато насолоди.

(ІС)
Свобода. Український щоденник
08.01.1965, №4 – с.4

Відень. — Відома американсько-українська співачка Галина Андреадіс, яка 11 жовтня ц. р. відлетіла до Европи, роз’їздить по її столицях, здобуваючи всюди великий успіх. У Римі прийняв нашу артистку вже 12 жовтня ц.р. Верховний Архиєпископ кардинал Йосиф Сліпий на майже одногодинній авдієнції і дякував їй за її участь в концертах у користь Українського Католицького Університету в Римі.

Наступного дня Галина Андреадіс відспівала через могутню Ватиканську радіостацію « Аве Марія» Ґуно, при чому італійський диктор представив її слухачам з найвищими похвалами. Римський Оперовнй, колишній Королівський, театр, який розпочинає свій сезон щойно 12 грудня ц. р., перевів з панею Андреадіс авдицію, після якої запропонував їй контракт на серію виступів. 16 жовтня у великій залі світового оперного театру «Ля Скаля» в Міляно відбувся концерт ряду найвдатніших співаків, і серед них Галина Андреадіс відспівала арію Сантуци з опери «Сільська любов» (Кавалерія Рустікана) Маскані. Там же вона дістала запрошення відспівати в сезоні 1967-68 у «Ля Скалі» партію Ацусени в опері «Трубадур» Верді. Віденська «Фольксопер» заангажувала її на однотнжневе турне з гуртом першорядних оперовнх співаків по Австрії та запропонувала контракт на наступний сезон у Відні. З Відня пані Андреадіс виїхала до Мюнхену й Західнього Берліну, але має в пляні відвідати ще Париж, Лондон, Брюссель і Мадрид.

Свобода. Український щоденник
04.11.1966, №206 – с.1

Відень., — Наша відома співачка Галина Андреадіс підписала контракт з одним із найславетніших світових оперових театрів – «Штаатсоперагавз» (це колишня віденська «Гофопер») на партію Ульрики в опері Верді «Масковий баль» у наступному оперовому сезоні. 26 жовтня вона здобула великий успіх в ролі Фріки в опері «Валькирія» Вагнера в оперному театрі у Граці. 31-го жовтня співачка брала участь в конкурсі співаків-професіоналістів в «Ляндес-Театрі» в Лінці, здобувши перше почесне місце. Крім грошової нагороди вона дістала контракт від австрійської Об’єднаної Оперової Компанії на ролю Аминеріс в опері «Аїда» Верді, з якою та компанія об’їздитиме різні міста в Західній Европі. Перший виступ Галини Андреадіс у тому ансамблі відбудеться 1 грудня ц. р. у швайцарському Берні. 6-го листопада наша співачка вернулась назад на виступ в Ля Скаля в Міляно, опісля поїхала до Риму. У Мюнхені 11 листопада вона мала зустріч із диригентом Гербертом Ф.Караяном. Галина Андреадіс обмежила свої виступи до опер «Кармен», «Аїда », «Трубадур» і «Масковий Баль» і тому відмовилась від різних пропозиція — співати чи то на українських чи чужинецьких імпрезах.

Свобода. Український щоденник
18.11.1966, №215 – с.1

Галина Андреадіс давно знайшла своє місце в мистецтві — підкорила собі слухача й критика. Останній її виступ у Вінніпегу, на концерті з приводу святкування 100-річчя «Просвіти», полонив публіку. Всі були вражені великим діяпазоном силою й красою її голосу. Співачка ощасливила б вінніпежців, коли б приїхали в це місто з самостійним концертом. Для мене її виступ був своєрідним бальзамом на душевні рани, заподіяні низького рівня аматорщиною. Я не музичний критик, щоб давати професіональну оцінку Галині Андреадіс але мені хочеться поділитися своїми думками в характері вражень.

На сцені великої, модерної і, кажуть, найбільш акустичної концертової залі в Канаді — Галина Андреадіс. Вона окрилена, впевнена в собі й у тому, що її сприйме слухач, що вона зуміє своїм співом розказати слухачеві все те, чого він сподівався, чого чекав від неї.

Полилося чудове лірико-драматичне меццо-сопрано. Степового «Дума» прозвучала з багатою душевною теплотою й справжнім ліричним почуттям. У цій «Думі» слухач відчув життя з усіма його барвами, силою й мужністю. У залі довго не стихали бурхливі оплески. А скільки глибокого людського горя звучало в тужливій арії матері з опери Аркаса «Катерина». Низькі ноти м’ягким оксамитом вкривали залю, а верхні лилися вільно, звучно, з виразністю музичної мови й культури. Співачка вміє передати глибину переживань своїх оперових героїв. Відчувалося, з яким великим драматизмом торкалася її душа трагічної долі Шевченкової Катернин. Марш Безкоровайного «До сонця» прозвучав гарно й темпераментно, проте, здавалося, що він був, для співачки внутрішньо не зовсім близьким. Пісню М.Фоменка «Любіть Україну» на слова Сосюри, артистка виконала з надзвичайною теплотою й задушевністю.

Коли артистка виступила з останньою точкою свого репертуару, заля загриміла оплесками. Глядачі підвелися з місць і гаряче оплескували, вимагаючи повторення.

Наддатки — Мусорського «Гопак» та Гнатишина «Ченчик» — виявили, що в артистки є теж гостре відчуття комічного, нахил до сатири й гумору.

У Галини Андреадіс великий голос з дуже приємним тембром. Є теж підстави твердити, що в неї широкий і різноманітний талант. ЇЇ успіхи на сценах оперних театрів Буенос Айресу, Ню Йорку, Европи, на українських сценах Америки й Канади, прихильна критика української та чужомовної преси свідчать, що артистка успішно долає вокальні труднощі складних оперних а-рій, має всі дані заворожувати слухача й прямує до вершин.

Найбільший секрет її успіху, мабуть, полягає в тому,Ю що співачка вміє безпосередньо й щиро передати красу пісні. Власне, простота й щирість її виконання підкоряють слухача. Є багато обдарованих співаків, які гарно співають, але буває, що враження від них дуже скоро розвівається, вони залишають байдужими людські душі. Бо крім технічної вправности треба вміти заставити співати свою душу, вміти віддати слухачеві своє серце. Велику ролю в успіхах Галини Андреадіс відіграє ще її привітність, врод-ливість та внутрішня культура. Її не можна уявити собі поза мистецтвом, бо вона призначена нести радість людям.

Галина М.
Свобода. Український щоденник
31.01.1969, №20 – с.3

Кембрідж. Масс. — Видатна українська оперова співачка Галина Андреадіс передала майже увесь наклад своєї нової довгограйної платівки «Українські пісні любови» на Фонд Катедри Українознавства, забезпечивши собі тільки звернення коштів продукції платівки. Галина-Алісія Андреадіс наспівала її в Буенос Айресі, в супроводі Симфонічної оркестри Театру Кольон та Камерної оркестри, під диригуванням Антона Копитовича, який також оркестрував українські мелодії для тих оркестр. На платівці записані оригінальні твори, або ж народні в обробці таких компознторів: І.Соневицького, Я.Рожайської, М.Дремлюги, К.Стеценка, Я.Степового, М.Фоменка, О.Білаша, В.Косенка, О.Нижанковського. На кольоровій обкладинці платівки портрет солістки виконав мистець-маляр Марко Благовірів, на зворотній стороні обкладинки є портрет диригента і повідомлення про дві нові платівки Галини Андреадіс, в супроводі симфонічної оркестри: «Вибрані оперові арії» та «Алісія Андреадіс співає із «Запорожця за Дунаєм». Платівку випустила відома американська фірма «АРСІЕЙ-Віктор». Прибуток з платівки «Українські пісні любови» призначила авторка для розбудови Фонду Катедри Українознавства при Гарвардському Університеті.

Галина – Алісія Андреадіс народилася в м. Запоріжжі в Україні, студіювала спів у Буенос Айресі, де виступала в Оперовій Компанії і в столичному театрі «Кольон», живе з родиною в Америці.

Свобода. Український щоденник
03.06.1972, №104 – с.3

Галина Андреадіс прибула до Австралії з Америки на концертове турне 2 жовтня 1974 р. На летовищі в Сіднеї вітали її члени Союзу Українських Організацій та австралійська преса і телебачення, де було піднесено їй багато квітів і різних подарунків. Ще не встигла вона як слід познайомитися з вітаючими, як вже за годину часу мусіла відлітати до Перту в Західній Австралії звідки розпочинала своє концертове турне.

В Перті на летовищі вітали її представники місцевої Громади та жіночої організації. На другий день місцева австралійська преса влаштувала з нею інтерв’ю, я пізніше запросили її до витягнення виграшів у стейтовій льотереї. Пізніше в часописі появилася велика знімка співачки та допис про те, Що сьогоднішні виграші витягнула п-ні Андреадіс українська співачка мецо-сопрано світової слави.

На каналі 7 вона виконала арію з опери «Кармен» « Габанеру». Крім того в новинах на канал. 2 і 7 було повідомлено про приїзд української славної співачки до Перту. При цій нагоді наша співачка поінформувала австралій-ських глядачів про Україну та подякувала їм за таке щире і прихильне ставлення до неї.

Після всіх цих церемоній 6-го жовтня в Перті відбувся дуже вдалий і з великим репертуаром концерт п-ні Андреадіс, яким присутні були так захоплені, що оплески не втихали, публіка домагалася ще додаткового виступу. В наслідок цього п-ні Галина виконала ще п’ять наддатків.

З Перту п-ні Андреадіс полетіла да Аделаіди — головне місто Південної Австралії, де рівно ж зустріли її представники місцевих українських організацій та австралійська преса. На другий день в часописі «Адвертяйзер» появилася про неї обширна стаття Брайна Гілла та знімка. В цій статті автор між іншим пише: «Вчора прибула до нас з Ню Йорку дуже гарна, русява з янтарними очима, міс Андреадіс». Автор пише що п-ні Андреадіс приїхала до Аделаіди тільки на один виступ, та що вона так гарно і молодо виглядає і не хочеться навіть вірити, що вона має двох синів, а одному з них вже 22 роки.

Андреадіс співає, пише Гілл в слідуючих мовах: англійській, грецькій, італійській, французькій, німецькій, українській, еспанській, російській, польській і навіть латинській.

Кляцерт в Аделаіді відбувся 12-го жовтня в престижному аделаідському Тавн Голі. З мистецької точки зору концерт пройшов з великим успіхом і на бажання публіки був повторений на другий день.

Аделаідський музичний критик вищезгаданого часопису, Гаролд Тайдман, дав досить високу оцінку концерту в статті «Оперетік Стар іс Верситайл»: Алісіа Андреадіс, оперова співачка роджена в Україні, зачарувала вдячну публіку в аделаідському Тавн Голі в суботу ввечері».

Дальше критик звернув увагу на різноманітні сукні співачки, її виконання співу, що задовольняв різні смаки слухачів.

«Найкраще показала вона себе, — пише дальше критик, — в оперових аріях Верді, Чяйковського, Бізе, виконуючи кожну ролю виразно з досконалою технікою співу».

«Контраст піяніссимо Мякса Регера чудова пісня «Сламбер Сонг», з Меєрбіга «О мій син» і кілька національних няддатків її рідних пісень, в яких вона виявила голос широкого діяпазону, пристійна постать і персональність.

Треба згадати, що в усіх її виступах акомпяніямент був в досвідчених руках славного піяніста Рона Роземберга, що між іншим, в минулому якомпаньював славним співакам світу. Конферансьє була відома в Австралії з радіо і телевізії артистка Петі Пекінс.

В іншому аделаідському часописі «Ди Нюс» в статті»Формола фор топ войс», де також була поміщена знимка, репортер пише: «Аліса Андреадіс має формулу для майбутніх оперових співаків — не вживати алкоголю, не курити і не бути нервовим».

Після Аделаіди п-ні Андреадіс виступала в столиці Австралії Канберрі (18 жовтня 1974) в Кянбера Театер Сентер (найбільший театр столиці). «Ще навіть не почала вона співу, як вже своєю ніжною поставою і граціозними жестами полонила присутніх. Її привіт до тих українців, що прийшли на концерт, пролунав по залі щирим, милим і приємним голосом. Кожне промовлене слово звучало так по рідному, що слухав би і слухав; її чудесна розмова безмежно полонила присутніх та ще більше зачарувала всіх її пісні, які так вільно і натурально виходили з уст співачки. Жодного надривання чи перебоїв у голосі не було. Її невимушена поведінка на сцені і вільні жести робили її правдивою володаркою сцени».

Автор не минав ні одного українського концерту групових чи індивідуальних виступів але співачки такого великого діапазону на наших сценах в Канберрі ще не було.

Недаром найкращий критик музичних і співочих виступів в Канберрі, В.Л.Гофман, писав в своїй критиці в «Ди Кенберра Таймс»: «Відкриваюча арія, «Стріде ля Вампа» з Трубадура, співачка виявила сильний голос оперної співачки, який вона здійснила з цілком добрим драматичним ефектом».

Ще краще написана критика про концерт п-ні Андреадіс виходила з усіх слухачів. Кого тільки зустрічав після концерту, то кожний чи кожна з захопленням говорили про концерт і чарівну пані Галину.

На другий день (19-го жовтня) пані Андреадіс, моя дружина Надія і я пішли до Українського Народного Дому в Квінбієн (поблизу Канберри), де якраз відбувався чайний вечір і де п-ні Андреадіс була почесним гостем. Тут же виграла вона на льотерейний квиток український тризуб вирізьблений О.Петрівським. Крім цього кілька родин з Канберри в знак любови і пошани до п-ні Андреадіс склали їй різні подарунки.

Незабаром п-ні Андреадіс залишила Канберру і від’їхала до Сіднею, а пізніше до Мелборну. В Сіднеї виступала вона з великим успіхом в славній австралійській опері, а пізніше в українському Домі Молоді. Чув, що і в Мельборні мала вона великі успіхи, але, на жаль, не маю даних з цих двох місцевостей, щоб описати обширніше.

Пилип Грін
Свобода. Український щоденник
10.12.1974, №223 – с.8

Переглядаючи австралійську пресу, присвячену концертовому тудие Галини Андреадіс з приємністю відзначаємо той великий успіх, що супроводжував її виступи у містах Австралії. Українські часописи захоплено вітають «свою зірку», переповнені залі вибухають оплесками, а на кінці публіка не розходиться, вимагаючи додатків, поети присвячують їй вірші, а публіка — дарунки та квіти.

За півтора місяців в Австралії Галина Андреадіс співає: Сідней — в «Опера Гавзі» та «Українському Домі Молоді», Мельборн — в «Палас Театрі». Канберра — в «Театер Центрі», Перт — розіграє Австралійську крайову льотерею та співає в «Українському Народному Домі»; Аделяйда — в «Тавн Голі» та «Українському Народному Домі». Галина Андреадіс відвідує майже всі українські установи та виступає на телевізійних каналах — сьомому та другому.

Австралійські критики високо оцінили виступи Галини – Андреадіс. Музичний критик Гаролд Тайдман у статті «Оперетік Стар із версайтіл» пише: «Галина Андреадіс, оперова співачка, народжена в Україні, зачару-вала публіку в Тави Голі». А найкращий музичний критик столиці Австралії В.Л.Гофман відзначив її незвичайні голосові дані і майстерне виконання дуже різноманітної програми, зокрема таких арій як «Стріде ля вампа», де артистка виявила драматичний хист. Австралійські часописи відзначили рідкісної краси голос співачки контральто в діапазоні трьох октав, згадуючи її здібність до мов, бо кожну арію вона виконувала в оригінальній мові: англійській, французькій, італійській, гебрейській, еспанській, німецькій, не говорячи про українську, бо жадного концерту не пройшло без українських пісень та арій. При кожній нагоді, включно з виступами на телевізії, співачка підкреслювала свою приналежність до української нації, називаючи себе «українською співачкою».

Критика згадала про чарівну зовнішність Галини Андреадіс, її вміння триматися на сцені, а також про те, що вона була другою, після Джон Сатерланд, що була запрошена з власним речиталем до Сідней Опера Гавзу та першою, що отримала стоячі овації.

Галини Андреадіс вміння нав’язати контакт із слухачами, змусити їх разом з нею переживати біль, тугу, зворушення або радість і безугавну веселість — залишило незабутній спогад її співу.

Віктор Клименко
Свобода. Український щоденник
16.01.1975, №10 – с.3

«Андреадіс-Минаїв Галина — оперна співачка, контральт (Арґентіна, США)», — сказано в «Малій Українській Музичній Енциклопедії» опрацьованій Осипом Залеським («Дніпрова хвиля», Мюнхен, 1971 р.).

Хто приховується за цією найкоротшою з можливих енциклопедичною вісткою? Який талант? Скільки років праці? Які досягнення?

На українському співочому небі північно-американського материка сходять нові й нові зорі. На вершинах цього неба, що є одночасно і українським, і світовим, мерехтять такі визначні оперні сили-зорі як Ганна Колесник — ще недавно солістка Київської Опери, політична втікачка з нашої не своєї землі; Марта Кокольська — витончена голосово солістка Нью-йоркської Міської Опери; Андрій Добрянський — хлопчик-сирота під час другої світової війни, а тепер соліст Нью-йоркської Метрополітальної Опери; повна творчого пориву Рената Бабак, ще так недавно солістка Львівської Опери та московського «Большого», яка вибрала свободу в Італії і тепер у Нью-Йорку заслужено шукає великої сцени; талановита Анна Чорнодольська — першорядна молода українська оперна солістка в Канаді; блискучий виконавець народних пісень Ганна Шерей та інші… Між ними своє, особливе місце, в цьому золотому українському сусір’ї займає контральт Галина (Алісія) Андреадіс.

Особливість її не лише в незвичайно широкому голосовому діяпазоні і не лише в тім, що солістка не тільки співає різними мовами, а й вільно володіє, крім української, англійською, еспанською і німецькою мовами. Особливість Галини Андреадіс у тому, що вона легко переключається з оперної арії на народну пісню чи романс, з мови на мову, з настрою на настрій. Також у тому, що вона не лише співачка, а й актор на сцені, який творить типаж не тільки голосовими засобами, а й з допомогою активної театральної гри; крім цього — відверта, щира, широка запорізька вдача і привабливо гарна зовнішність додають їй того чару в житті й на сцені, що — за свідченням поточної преси — Галина Андреадіс завжди співає, на оплески-прохання слухачів, наддатки, і щодо постійної кількости наддатків вона, здається, у нас неперевершена.

З біографії

«Галина Андреадіс» — з діда-прадіда козацького роду Потаманів із Запоріжжя, — читаємо в журналі «Українське козац6тво» ч. 2, 1975 р. — Чоловік її Микола також українець та ще й кубанський козак. Його батько за непокору московським комуністам заплатив своїм життям. Сам же Микола, втікаючи від большевиків із своєї станиці та переховуючись від переслідування, змінив своє прізвище, діставши пас (пашпорт) грека на прізвище Андреадіс, з яким дістався і на еміґрацію».

«Галина під час війни 8-річною дівчинкою, із батьками й двома молодшими сестричками, залишила рідне Запоріжжя, — розповідає в тім журналі Ант. К., — а опісля виеміґрувала з ними до Арґентіни й поселилась в Буенос-Айресі. Тут вона почала навчатися співу під керівництвом маестра Замбоні і вже на 17-му році життя співала в оперному театрі «Кольон». В міжчасі пізнала свого майбутнього чоловіка Миколу. Мавши всього 15 років, вийшла за нього заміж. Тепер має двох синів-соколів, вихованих на свідомих українців: старшому Миколі 22 роки, молодшому Олександрові 12 років… В особі Галини Андреадіс маємо визначну, вже широко відому оперну співачку, яка виступала в операх і концертах у більших містах Південної та Північної Америки, а також Европи».

З почуттям великої вдячности Галина Андреадіс згадує професора співу Аманду Цетеру при оперному театрі «Кольон» в арґентінській столиці, а з українців, які сприяли розвиткові її природного таланту — магістра Володимира Білинського в Буенос-Айресі, який допомагав їй вивчати українську музику, запопадливо діставав правдами й неправдами українські ноти, літературу, біографії М.Лисенка та інших композиторів клясиків. Голова хору «Трембіта» В. Білинський сприяв (поруч із свідомими батьками та рідною Церквою) українському вихованню майбутньої солістки (у театрі «Кольон» є солісти різних національних походжень, але всі вони відомі там як арґентінці).

Здавалося б, що в Арґентіні міцно вросте в гостинну землю гарний будинок п-ва Андреадісів. Міг там поставити найкращу хату п. Микола Андреадіс, будівельний контрактор і сам майстер, як кажуть, на всі руки; могла п-і Галина триматись арґентінської столиці, де в театрі «Кольон» співала перші ролі в «Хованщині» Мусорґського, заголовну ролю в «Кармен» Бізе, а столична «Ля Пренса» писала, що «Речиталь п-і Андреадіс виявив повну майстерність вокальної техніки, широкі інтерпретаційні можливості, поєднані з незвичайної краси голосом, що дає їй змогу виконувати незвичайно різноманітну програму».

Але «великому кораблеві — велике плавання». Подружжя хотіло випливти на ще ширші води, і ось в 1960-их роках, коли в Арґентіні наростала економічна криза й політична непевність, — бачимо їх у Нью-Йорку (тепер п-во Андіреадіси живуть у гарному домі над океанською затокою на Лонґ Айленді, годину автом від Нью-Йорку).

В Америці Галина Андреадіс продовжує студії співу в маестра Юліяна Бурґера і, врешті-решт, виступає з індивідуальним концертом у славній, вимогливій «Карнеґі Голл» у Нью-Йорку.

Ось відгук «Нью-Йорк Таймсу»: «П-і Андреадіс має голос багатої інтенсивности, з характеристичним широким вібратто, широкого діяпазону… Вона співає з професійною легкістю і апльомбом».

Національна співачка

«Я — українка».

Живемо за кордоном і знаємо, що далеко не всі із симпатією ставляться до такої заяви, будь це Нью-Йорк, Париж, Бонн чи Буенос-Айрес. Славетну солістку Анну Мофо кілька років тому мало не висвистали в Арґентіні, бо вона заявила: «Я — американка», і у відповідь почула «Ґов гом!» («Забирайся додому» …). Визначний оперний соліст сл. п. Мирослав Скала-Старицький довго не міг знайти у Франції гідного місця в опері, доки заявляв, що він українець; до Оперного Театру в Бордо його заанґажували на перші тенорові ролі тоді, коли спершу сказав, що він австрієць (за порадою одного оркестранта жидівської національности), а вже коли закріпив за собою славу, заявив пресі, що він — української національности і від цього не відступить.

«Я — українка», — так з гордістю заявляє Галина Андреадіс, не зважаючи на наслідки, не чекаючи від такої заяви на якісь особливі позитиви (радше, навпаки). Але вихована в українському дусі, людина з кров’ю далеких запорізьких вільнолюбних предків, — вона не може і не бажає інакше виступати.

Національною співачкою Галину Андреадіс можна назвати ще й тому, що серед усіх різномовних оперних партій, серед великого міжнародного репертуару вона завжди і всюди знаходить місце для української арії, романсу чи пісні, не зважаючи на смак імпресаріо або чужинецької залі. Крім цього, оперна солістка великого маштабу, яку вже чули Буенос-Айрес і Рим, Бонн і Мілян, Канберра і Париж, Галина Андреадіс ніколи не відмовляється, якщо має час, виступати на українській національній академії чи святі, також у складі Українського Оперного Ансамблю в Нью-Йорку під керівництвом відомого оперного соліста Лева Рейнаровича, який, без сумніву, теж належить до першого сузір’я українських солістів за океаном.

Національна вона й у трактуванні матеріялу, в самому способі передачі української пісні: вона пливе в неї з душі, росте із серця, у неї — широчінь степів і дух козацької вольниці, тому в п-і Андреадіс така безпосередність, щирість, теплота, а іноді й довільна жестикуляція під час концертового виступу на сцені (що інколи не всім подобається, мовляв, як же — оперна співачка, а рух такий простий, природний!..).

Національна вона і в підборі матеріялу. Немає української клясичної опери, в якій не співала б (контральто в діяпазоні трьох октав!) важливих ролей, і важко назвати українського композитора, включно з кращими здобутками на тому боці, в Нескореній Україні, якого не було б у репертуарі солістки.

Національна і в політичному сенсі: кілька разів Галину Андреадіс під різними «соусами» запрошували в підсовєтську Україну, мовляв, «подивитеся, виступите . . .» І щоразу відповідь була й буде негативною, бо «я не можу там співати, де мій народ у неволі і де мені будуть вказувати, що співати».

Треба додати, що Галина Андреадіс не лише національна, вона й глибоко-народна, і в цьому по-сестриному перегукується з Ганною Колесник чи старшою віком і досвідом Ганною Шерей. Досить побачити її в ролі Наталки або Терпелихи в «Наталці Полтавців Котляревського-Лисенка, щоб надивуватися в душі: як могла людина, яка з 8-ми років живе поза Рідною землею, так глибоко, ніжно й тонко відчути українську стихію, не кажучи вже про різьблену, дзвінку й чисту українську мову й вимову!

Австралійський щоденник «Сан» у Мельборні з 8-го жовтня 1974 року, помістивши гарний портрет Галини Андреадіс із квітами, занотував її заяву: «Я співала для українців по всьому світі, але це моє перше турне в Австралії… Я завжди співаю якнайкраще для мого народу».

Зазначимо ще одну характеристичну рису солістки: православного віровизнання, вона радо бере участь у концертах чи вечорах, влаштовуваних обома історичними українськими Церквами. Спільно з Андрієм Добрянським Галина Андреадіс виступала, наприклад, 15 грудня 1974 року в Нью-Йорку, на академії на пошану Слуги Божого Митрополита Андрея, в 30-річчя його смерти як мученика за віру (прегарно акомпаніював її 11-річний син Олександер, з якого, якщо піде цим шляхом, виробиться небуденний піяніст). Цього року — Святого Року — п-і Андреадіс запрошена на виступи до Риму, і вона з приємністю прийняла запрошення, дарма що потім мусітиме нашвидку брати літака до Арґентіни, де в Буенос-Айресі заанґажована на цей сезон в оперному театрі «Кольон».

Австралійське турне

Добрі шляхи внутрішнього культурного обміну мистецькими силами між українськими громадами у вільному світі не так давно вперше проклали сл. п. Мирослав Скала-Старицький, славна Євгенія Зарицька, співак-бандурист Володимир Луців, соліст Михайло Мінський (з Европи — до Америки, з Европи й Америки — до Австралії). В пляні цього культурного обміну, такого відмінного від московсько-большевицького культурного обману (де немає обміну, там є обман) минулого року Галина Андреадіс відбула своє перше концертове турне в Австралії.

Українські й австралійські часописи з радістю вітали українську оперну зірку Америки.

«Адвертайзер» з 7-го жовтня 1974 р. (Аделяїда) надрукував портрет співачки і, між іншим, її пораду для оперних солістів: «Не пити, не курити і не бути нервовим». «Тге Сан» з 8-го жовтня подав велику вістку під промовистим заголовком: «Співає для свого народу» — «Вона почуває себе найбільше вдома серед українців … їй кілька разів пропонували співати в Росії, але вона ніколи не подорожувала в Україну, де народилась. Вона була втікачкою під час другої світової війни … Щоразу, коли Алісія Андреадіс співає для українців, вона згадує про свою Батьківщину …» Бріян Тайдман в «Аделяїда Адвертайзер» писав: « її спів виявляє нам голос широкого діяпазону… « Столичний австралійський щоденник «Канбера Таймс» вторував тому відомому критикові в рецензії В.Л.Гоффмана: «Співачка виявила своїм співом сильну оперну контролю і гарний драматичний ефект». Кожна газета інформувала: «Міжнародної слави контральто вперше співає в Австралії», і майже в кожній була заява Галини Андреадіс, хто вона, яке мистецтво в першу чергу репрезентує, чому вона співає Симоненкове: «Вибрати не можна тільки Батьківщину…»

Приємно взяти в руки гарно оздоблену програму Сіднейської Опери, де оголошено про виступ Галини Андреадіс і де за її голос в діяпазоні трьох октав — її порівнюється з Марією Малібран: «Солістка в театрі «Кольон» в Буенос-Айресі, у Державній Опері в Бонні, Німеччина, і т. д. — вона прибула до Австралії 3-го жовтня ц.р., виступатиме в Перті, Аделяїді, Канбері, в Сіднейській Опері і в кінці — в «Пале Театрі» в Мельборні, 4-го вересня… Підкреслюємо цікавий факт: Галина Андреадіс — це друга оперна співачка, яку запрошено співати в Сіднейській Опері, після Джон Сатерленд». Між іншим, у Сіднеї акомпаніював Рон Розенберґ — відомий акомпаніятор Франка Сінатри, Саммі Дейвіса мол., Дж. Карлянд та інших. Цей же піяніст акомпаніював Галині Андреадіс і в Канбері.

Впродовж короткого, лише півторамісячного, перебування солістки в Австралії, «Запорізька вольниця», передова українська оперна солістка, настільки звернула на себе увагу якістю виконання, заявами, привабливою зовнішністю і теплотою у відношеннях, що Галину Андреадіс запросили відкрити Національну Льотерію Австралії, про що інформував часопис «Вест Австралієн».

«Аделяїда Адвертайзер», споріднений часопис із «Реджістер», 9-го жовтня 1974 р., після концерту Галини Андреадіс, писав: «Українська оперна зірка Галина Андреадіс полонила слухачів своїм виступом в Тавн Голл в Аделяїді в суботу ввечорі. Незвичайне меццо-сопрано, вона виступала в трьох різних костюмах і співала для людей різних смаків-уподобань. Вона була «ат гер оператік бест» (найкращою в оперному репертуарі) в аріях Верді, Чайковського й Бізе». Критик Гаролд Тайдман, відомий на всю Австралію справедливими й суворими судженнями, писав у тій рецензії, під заголовком «Оператік стар іс версайтіл»: «Її інтерпретація виявила голос широкого діяпазону і визначної особистости».

Формально і практично турне Галини Андреадіс в Австралії спонзорували активні, працьовиті пані — Союз Українок Австралії, та, врешті-решт, мабуть усі українські організації й установи; місцева українська преса не переставала подавати в жовтні-листопаді 1974 р. захоплені репортажі. Не відставали австралійські радіо й телевізія.

Д-р Віктор Клименко писав з Австралії (до «Свободи», «Америки», журналу «Українське козацтво» й іншої преси): «Галина Андреадіс артистка світової слави. Українські часописи захоплено вітають «свою зірку», переповнені залі вибухають оплесками, а наприкінці публіка не розходиться; вимагаючи наддатків, поети присвячують їй вірші, а публіка дарунки та квіти. За півтора місяця Галина Андреадіс співає: Сідней — в «Опера Гавз» та в «Українському Домі Молоді», Мельборя — в «Палас театрі», Канбера — в «Театральному Центрі», у Перті розігрує Австралійську Національну Льотерію та співає в «Українському Народному Домі», в Аделяїді — в «Тавн Голл» та в «Українському Народному Домі». Відвідує майже всі українські установи та виступає на телевізійних каналах, 7-му і 2-му. Найкращий музичний критик в столиці Австралії В.Л.Гофман відзначив її незвичайні голосові дані і майстерне виконання дуже різноманітної програми. Австралійські часописи відзначили рідкісної краси голос співачки, контральто в діяпазоні трьох октав, згадували про її здібність до мов… Жодного концерту не пройшло без українських пісень та арій. При кожній нагоді, включно з виступами на телевізії, співачка підкреслювала свою приналежність до української нації, називаючи себе «українською співачкою». Згадала критика і про чарівну зовнішність Галини Андреадіс, її вміння триматись на сцені, а також про те, що вона була другою після Джон Сатерленд, яка була запрошена з власним речиталем до «Сідней Опера Гавз», та першою, що отримала стоячі овації».

У великому, гарному домі п-ва Андреадісів на Лонґ Айленді, де ми побували з дружиною Галиною з короткою візитою, заки господар підсмажував арґентінським способом «асадо» на свіжому повітрі, а Олександер-син кружляв на моторовому човні по океанській затоці, — пані Галина Андреадіс показувала на наше прохання альбом світлин із соняшної, привітної Австралії, з її привітним народом і з нашими земляками-українцями, які не загубили в чужому світі українського серця й людського тепла. Той альбом можна було б оглядати, як кажуть, день і ніч, та часу мало, його на все не вистачає, і коли вкінці зустрічі я запитав, що хотіла б сказати людям наша оперна зірка, — господиня дому відповіла:

— Перш за все, щире спасибі українцям і українкам у Австралії! Ніколи не забуду тієї теплої зустрічі, прихильности, батьківського піклування. Я не можу назвати усіх моїх нових друзів, ані не можу їм написати, бо ж стільки праці, плянів, виступів переді мною… Подивіться, які дорогоцінні каміння, прекрасні картини, портрет, книги й інші дарунки я дістала. Яка я вдячна за все, а особливо за сердечність! Я й співала для наших людей у Австралії не тільки голосом, а й серцем».

П-во Копко в Мельборні, Союз Українок і хор «Боян» у Сіднеї, п-і Кармазин — голова Союзу Українок у Сіднеї, п-во Рожко в Аделяїді, п-во Онишки і п-во Гринь у Канбері, велика група людей у Перті, які чекали на літак з п-і Андреадіс понад 6 годин (літак запізнився) і не відійшли навіть тоді, коли «місце постою» покинула вже телевізія, — чекали на свою солістку з великим синьо-жовтим прапором і квітами… з виступом доньки пані голови, сіпівачки Зірки Дощак … П-во Тимчуки, українська Церква в Аделяїді та Об’єднання Козаків, мистець-маляр Цибульський в Мельборні, мистець-маляр Володимир Савчак, дириґент хору п. Жолкевич, родина п-во Спесиві (з якими разом із України ще маленькими виїздили на Захід під час війни)… — годі всіх перерахувати і годі всім подякувати за сердечну увагу, дорогоцінні дарунки, яким немає ціни, опіку в дорозі та вияви пошани чи любови, «не так до мене персонально, — каже п-і Галина Андреадіс, — як до нашої самобутньої української національної культури».

Часопис «Церква і життя» в Австралії із 13-го квітня 1975 р., вже після виїзду солістки, писав про нове турне Галини Андреадіс в Південній Америці, зазначивши: «Вплітаючи в програму своїх виступів українські пісні, Галина Андреадіс успішно виконує ролю української культурної амбасадорки, з’єднуючи Україні нових прихильників …

Арґентінський успіх

В Америці, в суботу 12-го квітня 1975 р., Галина Андреадіс співала «Наталку Полтавку», з обдарованими Тамарою Лихолай, Іваном Гошем, Левом Рейнаровичем, Михайлом Яблонським, Романом Кизиком у Ютиці (Нью-Йорк), в супроводі Малої Симфонічної Оркестри Олбанської округи під дириґуванням Я.Кушніра. Вистава відбулася на запрошення «Гуртка любителів мистецтва» в Олбані, під керівництвом інж. Михайла Гереця, за спонзорством різних установ. «Свобода» інформувала: «Ансамбль бездоганно вив’язався із свого завдання».

У неділю 20-го квітня ц. р. Галина Андреадіс мала концерт-речиталь у Канаді, в Торонті, заходами радіопрограми «Пісня України» п. Наумчука. Акомпаніювала досвідчена піяністка Іванна Прийма, конферансьє — художній читець-актор Ростислав Василенко, член ОМУС-у, вступне слово виголосила Оксана Соколик. У програмі були арії й пісні М.Лисенка, М.Аркаса, К.Данкевича, О.Білаша, пісня «Виростеш ти сину» на слова В.Симоненка, музика П.Майбороди, «Хабанера» Бізе й інші. «Програма була добірна, виконання — солідне», інформував «Український голос» з 7-го травня ц. р. А «Гомін України» з 24-го травня ц. р., хоч висловив застереження відносно кількох точок програми, як творів не репрезентативних, — ствердив пером Марти К. Б. у рецензії «Галина Андреадіс в Торонті»:

«її ваґнерівського стилю голос, гнучкий у деталях, із чіткою дикцією, чудовою мовою, звучав і тим разом свіжо, звучно і блискуче. Постійно драматично напружений, ясно окреслив місце співачки в оперному жатарі». Як свого часу писав «Торонто стар»: «…Артистка має голос великого діапазону, гарного об’єму, а її техніка дозволяє їй робити з ним все, що забажає».

До Торонта співачка завітала з концертового турне в Арґентіні й Мехіко. До речі, творча активність і невичерпна енергія — характеристичні прикмети Галини Андреадіс.

На початку квітня 1975 р., незадовго перед виступами в Ютиці й Торонті, Галина Андреаліс відлетіла з чоловіком до Арґентіни. Поїздка не була заплянована наперед, про неї знали лише в дирекції Оперного театру «Кольон» в Буенос-Айресі та спільник п-ва Андреадісів п. Євген ТТТ у провінції Ріо Неґро (земельна посілість, на якій вирощують хміль). Тому в Арґентіні, в тижневику «Українське слово» з 6-го квітня ц. р., відомий журналіст, видавець і громадський діяч ред. Юліян Середяк писав: «Побут пані Галини Андреадіс в Австралії приніс не тільки їй особистий тріюмф, а й причинився до того, що українська громада в Австралії здобула для себе мистецький пашпорт для майбутніх виступів українських співаків на тому континенті. Тепер наша співачка світової слави «затужила» за Арґентіною, звідки розпочалась її співоча кар’єра, і завітала до нас. Її приїзд не був заплянований раніше, і з цієї причини не вдалося організувати концерту в репрезентативній залі у Буенос-Айресі. Але пані Галина Андреадіс не хоче залишити українську громаду без мистецької зустрічі. Вона погодилася дати свій концерт в залі Централі «Просвіти» на вулиці Солер 5039 в Буенос-Айресі 5-го квітня, щоб цим підкреслити, що їй не чужа ця громада, яка була першим слухачем її виступів».

Минуло 12 років, коли в залі «Просвіти» представники української громади в арґентінській столиці проводжали в Америку свою улюблену молоду оперну співачку… І ось тепер — несподівана радісна зустріч!

«Українське слово» з 4-го травня 1975 р. інформувало у довгій вістці «Вечір пісні й арій у виконанні Г.Андреадіс», пера магістра Володимира Більського: «…Пані Галина Андреадіс може бути окрасою найславніших сцен світу і видержує щодо голосу всяке порівняння із найвизначнішими меццо-сопранами чи контральтами оперного світу. Присутні на залі бувальці театру «Кольон», що слухали такі безперечні слави, як Фіоренцу Коссото, Крісту Людвіґ, Ґрейс Бамбрі чи Ірину Архіпову, щоб не згадувати інших, здається, зовсім погодяться з нами».

У програмі були твори Січинського, Чайковського, Фоменка, Аркаса, Майбороди, Данкевича, Бізе й інших композиторів. Спільно з визначним арґентінським оперним солістом-баритоном з «Кольон» українська співачка виконала дует із першого акту «Запорожця за Дунаєм»: маестро Ніно Б’янкі, італієць, «майже бездоганно», як писала преса, вимовляв українські слова. «Співати з Ганною — це для мене не лише приємність, а й велика честь», — сказав той визначний соліст. Від Централі «Просвіти» подякував п-і Галині Андреадіс за зразковий концерт голова «Просвіти» п. Богдан Качор. Під час товариського прийняття п-во Андреадіси розповідали про пригоди в «арґентінській Швайцарії» — провінції Ріо Неґро, у Барільоче, де в сусідніх провінціях була велика повінь; про наопівання низки українських пісень в супроводі арґентінської оркестри під дириґуванням маестра А. Копитовича для платівки фірми «РКА Віктор»; співачка розповіла про зустріч з арґентінськими співаками й акторами в театрі «Кольон», де розпочинала свою кар’єру, про розмову з директором «Кольон» маестром Е.Сівері та, врешті, поділилася з своїми земляками радістю: вона підписала з театром «Кольон» договір на виступи в опері в цьому сезоні та на репрезентативний речиталь.

Отже, жовтень і листопад 1975 року для Галини Андреадіс пройдуть у Арґентіні.

А до її відомих платівок, як «Світе тихий», «Ювілейний концерт у театрі «Кольон», «Українські сольоспіви й дуети» та інших, долучиться ще одна, легкого жанру, розрахована головно для молоді, під назвою «Чари».

З далеких Гавайських островів потелефонував додому старший син п-ва Андреадісів, молодий інженер п. Микола, випускник Массачузетського Технологічного Інституту, менаджер-консультант великої фірми. Недавно на «Союзівці» відбулося гарне, традиційне, українське весілля: п. Микола одружився з донькою п-ва Чорних Галиною. Весілля з короваєм, з дружками і дружбами, з благословенням у церкві св. Трійці (31 травня) — тепер молоді проводять свій місяць на Гав’аях.

До господи, прикрашеної картинами відомих мистців та квітами, увійшов 12-літній Олександер, мокрий з ніг до голови після мандрівки човном по океанській затоці. Пан Микола Андреадіс, розповідаючи про запляновану нову платівку дружини, вишукує «п’ятизірковий» між коньяками. На столі зарум’янене «асадо»… Все є, лиш часу немає, навіть обідати доводиться нашвидку: гостям треба поспішати на потяг (уночі сучасний Нью-Йорк непривітний), Олександер бере лекції з фортеп’яна у визначної письменниці й піяністки Марії Цуканової; у господині дому багато обов’язків, найбільш нині невідкладний — написати листа до Бриґіт Нілсен, шведської співачки-діви, оперної світової слави (до речі — хресної матері Олександра), прочитати при фортеп’яні нову партитуру (це вже для Буенос-Айресу), підлити квіти і ще ось допомогти батькам, які живуть поблизу в гарному будиночку. Тільки господар, статечний кубанський козак, пан Микола Андреадіс підсміхається куточками уст: ви, мовляв, поспішайте, а ми ще спокійнесенько собі «погуторимо» з гостем із Арґентіни п. Євгеном… — «Сьогодні взяв сам собі вихідний…», — каже господар дому.

Що й говорити, Галя, дружина (автора нарису) — зачарована цими людьми, в Нью-Йорку вона напевно (колись сама співала) не пропустила ні одного концерту Галини Андреадіс, з якою впродовж кількагодинних відвідин не розлучається (обоє дуже близькі землячки з України).

Заки від’їхати, прохаємо заспівати «хоч одну пісню» … і з насолодою слухаємо «Лебеді материнства», які прекрасно виконує Галина Андреадіс під акомпаніямент обдарованого сина Олександра, ще хлопчика:

«Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завжди будуть мандрувати Очі материнські і білява хата»…

Так вчить національний поет України, великий шестидесятник Василь Симоненко, який прийшов сюди з далеких світів, з Нескореної України, — над океанську затоку у стейті Нью-Йорк. Співає мати й передає науку синові — і всьому світові.

Слушно писав про українську національну співачку, оперну зірку Галину Андреадіс, «Корріеро Д’Інформаціоне» в Міляні (Італія): «Те, що вона — великий талант, не потребує додаткових підтверджень».

Буенос-Айрес, Нью-Йорк, Лондон, Боффало, Бінґгемптон, Рим, Мілян, Бонн, Сан-Франціско, Саскатун, Торонто, Канбера…

Яка дальша мандрівка? Не знаємо. Але знаємо, що співучу горлицю із Запоріжжя з радістю привітає кожна українська заля у вільному світі, що перед Галиною Андреадіс відкриються ще багато найкращих столичних заль.

Нью-Йорк, 1975 р.

Леонід Полтава.
Визвольний шлях.
Вересень 1975, Кн. 9 (330), стор.:1063-1072.

Усміхнена, розпромінена, щаслива, переступила поріг редакції «Свобода» 26-го грудня Галина А.Андреадіс-Минаїв у супроводі свого чоловіка інж. Миколи Андреадіса, щоб поділитися із редакторами і читачами «Свободи» своїми враженнями і своїми — в її опінії — тріюмфом як співачки — ви-ступом у складі Московського «Большого театру» у опері Мусоргського «Борис Годунов» в Аргентині минулої осени.

Андреадіс Галина / Alicia Andreadis
Під час відвідин у «Свободі». На фото (зліва): інж. Микола Андреадіс, пані Галина Андреадіс і ред. Людмила Волянська

«Це є гордість співати з визначними співаками світу, та ще й з українцями (в головних ролях опери «Борис Годунов» виступали українці Євген Нестеренко і Володислав П’явко, і прімадонна Ірина Архипова теж півукраїнка по матері), а також цей мій гостинний виступ в Аргентині в опері Кольон був виявом моєї вдячности до цієі опери, що була моєю Альма Матер», — сказала пані Галина Андреадіс, розповідаючи про те, що, приї-хавши до Аргентини дівчинкою, вона училася співу в Буенос-айреській консерваторії і консерваторії театру Кольон, і тут же, у свої ще дуже молоді роки, дістала можливість назватися професійною оперовою співачкою.

Протягом років 1958-1963 вона виконувала меццо-сопранові й контральтові партії в складі цього найкращого аргентинського театру опери і балету, який уважає її «своєю дитиною», а й після виїзду до ЗСА, утримує постійний контакт з театром, чи то відвідуючи його з гостинними виступами, чи то наспівуючи нові платівки (так, як з РСА на весні 1975 року), чи то приймаючи їх запрошення на виїзд у складі театру поза межі Аргентини.

«Тому», — каже пані Галина — «мені навіть на думку не прийшло відмовитися співати з ансамблем «Большого театру», бо аргентинці з «Кольон» надіялися на мене, як на свою співробітницю і своє протеже, заплативши мені більше за кожен виступ, ніж будь-якій співачці в історії театру». До речі, вона дістала по 1,000.00 дол. за кожний виступ на всьому готовому. Ця деталь, зокрема, була причиною неймовірного здивування московських співаків, які, — як відомо — є на постійній і досить мізерній ставці заробітної платні, що під час «гастролей» лише подвоюється, та які не могли вийти з дива, довідавшись, що «Кольон» платив Андреадіс таку неймовірну високу суму. І все це тому, що Галина Андреадіс, крім всіх інших даних співачки, володіє кількома мовами, і була в стані співати ролю Господині, спеціально для неї поширену і перероблену, в «Борисі» і по-російському і по-італійському. Крім того вона дублювала б Ірину Архипову, якщо б зайшла така потреба, знаючи добре і оперову партію Марини.

На запит, чи вона не почуває «докорів сумління» за свій виступ з «Большим» в обличчі бойкоту, що його від літа 1975 року застосовує більша частина української еміграції у відношенні до груп і одиниць т. зв. «культурного обміну» з СССР, пані Андреадіс сказала, що власне, думаючи про це, вона відмовилася від гостинних виступів у СССР, на які гаряче запрошував її цей ансамбль Большого Театру і совєтська комісія культурних зв’язків із закордоном, хоч серце їй боліло відмовляючись, бо про виступ у Києві вона мріє з дитинства і вважає, що той день був би апогеєм її щастя — співати на рідній землі, співати для рідних людей.

Все ж таки з льояльности до більшости вільних українців Галина Андреадіс відмовилася від здійснення мрії свого життя — співати в Києві, не знаючи, чи така нагода їй трапиться знову.

ЇЇ відмова, — вона сказала, — була прикрою для її аргентинських працедавців, які уважали, що поїхавши туди, вона б принесла славу і аргентинській оперній сцені. При цій нагоді співачка згадала, що ще в 1961-62 році вона мала запрошення від консула УССР співати в Києві, «але тоді ще ніхто не їхав, це були початки, і я відмовилась, хоч він казав мені, що мене там на руках носили б», — казала вона, пояснюючи, що тоді вона свою відмову пояснила родинними справами, а тепер тим, що вона дуже зайнята професійно і не могла б змістити в переповненому календарі своїх виступів, вже заплянованих заздалегідь, ще й турне по Совєтському Союзі.

А зайнята вона справді: в 1975 році «її 210 днів не було в хаті, бо співала то тут, то там», — каже інж. Микола Андреадіс, — жартуючи, що не легко мати за дружину співачку, яка не може поскаржитися на брак нагоди для виступів, концертів, рекордувань: Галина Андреадіс перебуває під постійним контрактом світової театральної аґенцїї з осідком в Італії і не нарікає на бездіяльність. Навпаки, дуже часто буває потреба відмовлятися від заанґажування, з огляду на час, особливо, коли контракт є на далекий виїзд. На увагу, чи все це дає їй, крім мистецької, ще й матеріяльну сатисфакцію, відповідає, що так, бо на заробітки також не може нарікати, і тому може собі дозволити виступати для своєї громади переважно безкоштовно, бо для своїх має «слабе місце» для своїх має «чуле місце» найкращі її почуття заслуговує український Оперовий Ансамбль Лева Рейнаровича, в складі якого любить співати, уважаючи це і своєю приємністю і обов’язком — своєю співпрацею з ним підтримати цей єдиний оперовий колектив на еміграції.

Зі зворушенням говорить Галина Андреадіс про український оперовнй репертуар: «Запорожець за Дунаєм», «Ноктюрн», «Маруся Богуславка», «Анна Ярославна» й інші, додаючи, що вона не протиставить їх своїм ролям у славнозвісних Вердівських операх «Аїді», «Трубадурі» і «Баль-Маскараді», в «Кармен» Бізе, а уважає їх чудовим доповненням до справж-ньої великої оперової цілости; і що це було б дійсним досягненням нашої еміграції, якщо б ми розбудували і втримали на-постійно справжній театр опери у вільному світі.

Співачака каже, що для цього ми маємо всі передумови, зокрема добрих солістів, і називає тут Ренату Бабак, про яку з жалем, що її втратили, раз-у-раз згадували Галині Андреадіс співаки «Большого», розповідаючи також принагідно, що після тріюмфу в Італії на Ренату Бабак в Москві чекало зван-ня «Заслуженої артистки» Совстського Союзу і золота медаля. Взагалі слава українських співаків іде високо і широко серед оперових кіл «Большого» так, що навіть на телевізійному інтерв’ю в Аргентині Іосіф Туманов, режисер «Большого театру», сам грузин по національності, сказав, що найкращі співаки в Ссвєтському Союзі — це українці. І пояснив цю щасливу для українців обставину тим, що Україна,— соняшна, її українське сонце і плодюча земля вирощують постійно найкращих співаків і для «Большого» і для інших опер СССР, при цьому додавши, що нічого дивного в тому не побачив, коли зустрів українку і в Аргентині: «Галиночко, я також не росіянин — я «кавказький чєловєк», — казав Туманов Галині Андреадіс. Він також розпитував її, чи вона не «бендєровка», на що п-ні Андреадіс відповіла стверджуюче, мовляв, вирісши на еміграції, і не може бути інакше. Він засміявся, особливо тоді, коли п-і Галина сказала, що Бандера може бути ким завгодно в очах Туманова, «але для мене він — герой», і додала, що на еміграції серед українців нема комуністів, а всі натомість «націоналісти», і що правильно вимовляти є «бандерівка».

Було багато милих і приємних моментів, про які Галина Андреадіс невтомно розповідала, її гарне личко пашіло рум’янцем і очі блищали від збудження. — Вона вважає, що два місяці і 5 днів у Аргентині цієї осени були для неї і особистим тріюмфом і успіхом для української справи. Про Україну, про українські таланти серед співаків була постійно мова — тож Галина Андреадіс не дивується, чому, приїхавши додому, вона застала гору листів від своїх українських приятелів і уболівальників з висловами найгарячіших гратуляцій за її успішні виступи в Аргентині; серед тих листів не було ні од-ного листа із засудом її спільних виступів у складі «Большого», навпаки, всі бажають знати якнайбільше про її побут там, про успіх і про те, як вона зважилася пустити цю «бомбу» для всіх нас.

Для Галини Андреадіс-Минаїв такі ситуації, що їх св. п. ред. Михайло Сосновський називав «конфліктними ситуаціями», траплялися не раз: є серед нас такі натури, що постійно перебувають у «limelight». Крім подій цієї осени, — із сміхом розповідає Галина Андреадіс про кілька таких випадків, — а найцікавіший з них оцей: — це було 28-го вересня 1962 року, увечорі в п’ятницю вона співала у опері «Валькірії» Вагнера, в. головній ролі виступала славетна вагнерівська співачка Біргіт Нільсон, — дві години після закінчення спектаклю народився п-ву Андреадіс їх другий син Олександер — Зігфрід. «Це було народження справжнього Зігфріда», — говорила пізніше репортерам Біргіт Нільсон, коли її питали, яка саме подія найбільше запа-м’яталася їй з її гостинних виступів у опері «Кольон» у тому сезоні; і очевидно, її запросили Галина і інж. Микола Андреадіс бути хресною матір’ю їх маленького Зігфріда.

Отже, для першої-ліпшої «урівноваженої» співачки це було б немислиме — співати в такому «благословенному стані» з небезпекою перетворити сцену оперового театру в палату пологів, для Галини Андреадіс — це була пригода, рух, несподіванки і під кожним оглядом незвичайна ситуація. Подібною незвичайністю і «конфліктністю» відзначається і її виступ з «Большим театром».

Її відвідини в «Свободі» багато з’ясували щодо цього. Живемо бо ми у вільному світі і не можемо силоміць диктувати кожному кожен його крок. Один погоджується, другий осуджує — на це є демократія. Галина Андреадіс уважає, що вона зробила більше патріотичне діло, прийнявши запрошення опери «Кольон», з якою має контракт допомагати їм у комплектуванні повного чи часткового складу для гостинних виступів у Аргентині чужонаціональних опер, в тому й «Большого», ніж якщо була б відмовилася від виступу. Вистава і так відбулася б з ким іншим, але не було б серед ансамблю «Большого» розмов про українку Галину; співак Нестеренко не мав би кому сказати: «доземний Вам уклін, що виїхавши п’ятилітньою дитиною з України, Ви зберегли мову, патріотизм і любов до України»; на аргентинській телевізії не питали б у інтерв’ю Іосіфа Туманова, що це за «засилля» українців на оперовій сцені «Большого», і про «бандерівців» Галина Андреадіс не розповідала б членам цього совєтського мистецького ансамблю. Українці – співаки з «Большого» поїхали назад в холодну і непривітну Москву, повізши в своєму серці спогад про українську дівчину, що замість еспанки-арґентинки, як вони були приготовані, вийшла їм назустріч Співачка, народжена в Запоріжжі три-чотири десятки років тому, зберегла в собі весь чар української землі.

Л.В.
Свобода. Український щоденник
10.01.1976, №6 – с.4

Галина Андреадіс / Alicia Andreadis
Св. п. Галина Андреадіс

Відійшла у вічність славна оперна солістка Галина Андреадіс. Її вроджений талант і працелюбність збагатили камерно-вокальне мистецтво ще одним відмінним контральто. Її особиста людяність і доброчинність створили ідеал взірцевої дружини і матері двох надзвичайних синів.

Народилася Галина 1928 року в Запоріжжі в українській родині Мінаєвих. Її життя настільки кольоритне своїми труднощами, прагненням та успіхами, що заслужило особливе місце в житті та діяльності нашого суспільства. На життєвій стезі Галини зустрівся Микола Казанок-Андреадіс, з роду кубанських козаків. Так доля судила побратися на усе життя нащадкам Запо-ріжжя і Кубані.

Після війни Галина з батьками опинилася в Аргентині – країні квітів, чарівної 6-струнної гітари і самобутнього танґо. Музична екзотика аргентинців походить з музичної культури еспанців, що в свою чергу зближує з мелодійністю української музики. Захоплення аргентинською музикою і чудовий природний голос спонукали Галину Андреадіс стати професійною співачкою.

Вона з успіхом закінчила дві консерваторії в Буенос-Айресі, чим і досягнула своєї мети – стала оперною солісткою. Вже перші виступи Галини Андреадіс в оперному театрі Колон у Буенос-Айресі сприяли поширенню концертних турне в Латинській Америці, Сполучених Штатах Америки, Канаді, в Европі (Рим, Бонн, Париж, Мадрид) і в Австралії. Там її виступи в Сіднейському оперному театрі викликали таке ж захоплення, що й виступи відомої солістки Джоан Сутерленд. Репертуар Галини Андреадіс включав твори видатних композиторів Італії, Аргентини, України.

На міжнародному конкурсі камерно-вокального жанру Галина Андреадіс відзначена найвищою нагородою «Ґранд-Приз». Їй належить альбом з багатьма касетами магнітофонного запису її голосу студією в Буенос-Айресі.

У своїй громадській діяльності Галина Андреадіс заснувала і очолила Оперний ансамбль в Нью-Йорку і єдину в світі Українську Оперну компанію. Час свого дозвілля присвятила колекції живопису та декоративному садівництву.

Ця наша славна оперна солістка прожила щасливе сімейне життя. Як у пісні – «Де згода в сімействі, там мир і тишина. Щасливі там люди, блаженна сторона». Вічна тобі слава, Галю, і безсмертя твоїй душі.

В.Остапенко
Свобода. Український щоденник
31.01.2003, №21 – с.5

З давніх давен наша держава славилася як музичний край, і тепер випускників українських музичних закладів можна зустріти в оперних театрах багатьох країн. Хочеться вірити, що вони скоро стануть знаменитими світовими зірками і не забуватимуть про свою Батьківщину. З гордістю будуть визнавати себе українцями та репрезентувати світові нашу культуру. І як зразок для багатьох із них хай послужить ім’я Галини Андреадіс.

Хоч в якій би країні виступала ця оперна співачка 60 — 70-х років — у Канаді, США, Венесуелі, Англії чи Італії — всюди впливові газети розміщували схвальні рецензії відомих музичних критиків цього часу. Наприклад, після вдалого турне в 1974 р. по Австралії преса відзначає великий успіх, що супроводжував її під час концертів. «Вона була на оперних вершинах в аріях Верді, Чайковського та Бізе, інтерпретуючи кожну роль з експресивною… вокальною технікою. Вона показала голос з широким діапазоном, урівноваженням та особистістю», — пише газета «Адвертайзер». Музичний критик Гарольд Майдеман у статті «Оперетік Стар іс версайтіл» підкреслює: «Галина Андреадіс, оперова співачка, народжена в Україні, зачарувала публіку в Тавн Голі». Найкращий музичний критик столиці Австралії відзначив її незвичайні голосові дані і майстерне виконання дуже різноманітних програм, в яких артистка виявила драматичний хист. Але на Україні її ім’я залишалося невідомим широкій публіці. На то були об’єктивні причини, які зумовили час і обставини.

Під час війни 14-річною дівчиною Галина разом із батьками покинула рідне Запоріжжя. Долаючи незгоди, родина добирається до Аргентини і поселяється в Буенос-Айресі. Галина починає навчатися співу в консерваторії під керівництвом маестро Аманди Нетера. Природна обдарованість та наполегливість дівчини дають свої плоди, і вже в 20 років вона виходить на оперну сцену. Перші ж відгуки були схвальні: «Концерт панни Андреадіс розкрив вокальну техніку та багатий діапазон, які разом з її незвичайно прекрасним голосом дали їй можливість представити надзвичайно різноманітну програму».

Енергійна, завзята Галина, працюючи над своїми партіями в театрі, дає концерти в численних українських культурних осередках Аргентини і Бразилії. Протягом 1958-1963 років співачка виконувала мецо-сопранові і контральтові партії у складі одного з найкращих оперних театрів світу в Буенос-Айресі. В середині 70-х років до Аргентини прилетів московський Великий театр з оперою Мусоргського «Борис Годунов». Галину Андреадіс попросили виступити з ансамблем Великого театру. Ось як вона згадує цей момент: «Це гордість — співати з визначними співаками світу, та ще й з українцями (в головних ролях опери «Борис Годунов» виступали українці Євген Нестеренко, Владислав П’явко і примадонна Ірина Архипова, теж українка по матері), а також цей мій гостинний виступ в Аргентині в опері Колон, був виявом моєї вдячності до цієї опери, що була моєю альма матер».

За виступ тоді адміністрація заплатила Галині 10000 доларів. Це стало неймовірним здивуванням для московських співаків, котрі отримували мізерну платню. До речі, цей гонорар був одним із найбільших гонорарів на той час за всю історію театру Кольон. Даючи інтерв’ю для телебачення, режисер Великого театру Йосип Туманов змушений був визнати: «…найкращі співаки в Радянському Союзі — це українці».

Під кінець гастролей до Галини підійшов Євген Нестеренко, подякував їй за те, що вона, приїхавши до Аргентини дитиною, зберегла українську мову, патріотизм і любов до України. Через якийсь час сім’я Андреадіс залишає Аргентину та поселяється в США. Галина дає концерти в Карнегі Холл, Лінкольн Центрі, співає в Метрополітен Оперa. В її програмі були твори відомих світових класиків — Вагнера, Россіні, Верді, Чайковського і українських композиторів — Лисенка, Данкевича, Вахтянина, Білаша, і обов’язковою була українська пісня. Вона несла її в зали Європи, Південної та Північної Америки, доносила до аудиторії українську пісню як свою українську сутність.

Остап ЗОРИЧ
15.08.2001
Газета: №145, (2001)
«День» (day.kiev.ua)

Галина Андреадіс / Alicia Andreadis

З глибоким сумом повідомляємо що, 28 грудня 2002, після тяжкої і тривалої хвороби відійшла у вічність найдорожча дружина, мати, бабуся, сестра, і відома оперна співачка –

ГАЛИНА (АЛЛА) АНДРЕАДІС
з родини Минаєвих
народжена 17 вересня 1928 р.Б. в Запоріжжі

Пригнічені горем:

чоловік: Микола Казанок Андреадіс;
сини: Микола з дружиною Іриною і внуками Лярисою і Миколою; Aлександер з дружиною Іриною;
сестри: Марія Тензер з родиною; Раїса Благовірова з родиною;
свахи: Стефанія Чорна-Досінчук з родиною; Алевтiна Івасишин;
i дальша родина в діяспорі та в Україні

Похорон відбудеться в Українському національному пам’ятнику-мавзолею, 2 січня 2003, о год. 1-ій дня, Cedar Hill Cemetery, 4111 Pennsylvania Avenue, Suitland, MD

Замість квітів на свіжу могилу, просимо складати пожертви на Український Музей в Нью Йорку: The Ukrainian Museum, In Memory of Halyna Andreadis, 203 Second Avenue, New York, NY 10003

Halyna Andreadis

We are deeply saddened to announce the passing of Halyna Andreadis on December 28, 2002, after a protracted illness. She was the beloved wife of Nicolas Kazanok-Andreadis, dearly loved mother of Nicolas and Alex, internationally acclaimed opera singer and lifelong advocate for the Ukrainian community.

Services will be held at The Ukrainian National Monument Mausoleum at Cedar Hill Cemetery, 4111 Pennsylvania Avenue, Suitland, Maryland at 1:00 pm on January 2, 2003.

Mrs. Andreadis (born Alla Mynajew) is also survived by:

• Sisters Maria Tenzer and Raisa Blahove and their families;
• Son Nicolas’ family – wife Irene, children Larysa and Nicolas, Irene’s mother Stefania Czorny-Dosinchuk and family;
• Son Alex’s family – wife Irene and her mother Alevtina Iwasyszyn;
• and other relatives in North America and Ukraine.

In lieu of flowers, donations may be sent to: The Ukrainian Museum, In Memory of Halyna Andreadis, 203 Second Avenue, New York, NY 10003

(brama.com)

ДИСКОГРАФІЯ