Вже сонце низенько

Варіанти назви:
• Сонечко низенько
• Сонечко низенько, а вечір близенько
• Вже сонце низенько, вже й вечір близенько

вірш і музика – народні
(українська народна пісня)

Вже сонце низенько,
Вже вечір близенько,
Спішу я до тебе,
Ти ж моє серденько,

Спішу я до тебе,
Ти ж моє серденько.
Спішу я до тебе,
Ще й до твоєї хати,
Як ти мене впустиш,
Щоб не чула мати.

А я го пускала,
За ручку стискала,
Ой, як випускала,
Плакала, ридала,
Ой, як випускала,
Правдоньки питала.

Чи ти мене любиш,
Ой, чи ти смієшся,
До другої ходиш,
Та й не признаєшся.

А я тебе люблю,
Ще й любити буду,
Тільки признаюся
Що брати не буду.

Ой, Боже, мій Боже,
Що я наробила,
А він жінку має,
А я полюбила.

А він жінку має,
Ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє,
Чорняві обоє.

Джерело: Piosenki Lemkowskie I Ukrainskie. Akademicki Klub Turystyczny «Maluch», 2001, стор. – 17.

Інші варіанти:

Сонечко низенько,
А вечір близенько;
Чому не приходиш
До мене, серденько?

Чому не приходиш
До моєї хати? —
Пущу тя в віконце,
Щоб не чула мати.

Та як ’го пускала,
Та й ся врадувала,
А як випускала,—
Ревне заплакала.

— Чи ти мене любиш,
Чи ти мене дуриш,
Чи з мене смієшся
Та й не признаєшся?

— А я тебе люблю
Та й любити буду,
Правду тобі скажу —
Сватати не буду.

— Сватала би тебе
Лихая година:
Через тебе сночі
Мене мати била.

Та й таки не била,
Лиш хотіла бити —
Перестань, козаче,
До мене ходити!

— Я не перестану,
Заки не дістану
Личка рум’яного,
Хорошого стану.

* * *

Сонечко низенько,
А вечір близенько;
Чому не приходиш
Ти, моє серденько?

Ой прийди, серденько,
Та й до мої хати,
Пущу тя в віконце.
Щоб не чула мати.

Та як ’го пускала,
То й ся зрадувала,
А як виряджала —
Ревне заплакала.

«Ой як маєш жінку,
То іди додому,
Як не маєш жінки —
Зоставайсь зі мною!»

«Ой маю я жінку
Далеко в чужині,
Крається ми серце
На дві половини!

Ой маю я жінку
Ще й маленькі діти,—
Рад би я додому
Соколом злетіти!

Ой маю я жінку
Ще й діточок двоє,
Ой коби великі!
Та маленькі вбоє…»

*Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

Сонечко низенько. Записала О.Тимінська в с. Шипинці, Кіцманського р-ну, від К.Д.Шпаюк та Є.П.Єремійчук, 1931. Варіант тексту записала О.Тимінська в м. Вашківці від П.Д.Чкбиряк та Є.М.Флори, 1932

Джерело: Буковинські народні пісні / Упорядкування, вступна стаття та примітки Леопольда ЯЩЕНКА. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1963. стор: 400 – 402, 665.

Сонечко низенько,
А вечір близенько, гей!
Чому не приходиш
До мене, серденько?
Гаю, гаю зелений!

Чому не приходиш
До моєї хати, гей!
Пущу тя в віконце,
Щоб не чула мати.
Гаю, гаю зелений!

А як упускала,
То й ся врадувала, гей!
А як випускала —
Ревне заплакала.
Гаю, гаю зелений!

Чи ти мене любиш,
Чи ти мене дуриш, гей!
Чи з мене смієшся
Та й не признаєшся?
Гаю, гаю зелений!

А я тебе люблю
Ще й любити буду, гей!
Признаюсь по правді:
Сватати не буду.
Гаю, гаю зелений!

Сватала би тебе
Лихая година, гей!
Через тебе, милий,
Мене мати била.
Гаю, гаю зелений!

Та не била мати,
Лиш хотіла бити, гей!
Перестань, козаче,
До мене ходити.
Гаю, гаю зелений!

Я не перестану,
Заким не дістану, гей!
Личка рум’яного, |
Хорошого стану.
Гаю, гаю зелений!

* Останні три рядки кожного куплету повторюються двічі

Сонечко низенько, а вечір близенько. Записано в с. Шипинці, Кіцманського р-ну, від групи жінок. Експ. 1959.

Джерело: Буковинські народні пісні / Упорядкування, вступна стаття та примітки Леопольда ЯЩЕНКА. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1963. стор: 403-404, 665.

Вже сонце низенько,
Вже вечір близенько,
Спіш у я до тебе.
Тиж моє серденько.

Спішу я до тебе,
Щей до твоій хати,
Як ти мене впустиш,
Щоб не чула мати.

А я го пускала
За ручку стискала
Ой, як випускала.
Плакала, ридала

Чи ти мене любиш?
Ой, чи ти смієшся
До другоі ходиш
Тай не признаєшся

А я тебе люблю,
Ще-й любити буду
Тильки признаюся
Що брати не буду.

Ой, Боже ж мій, Боже,
Що-ж я наробила
А він жінку має.
А я полю била.

Джерело: Взяв би я бандуру… Пісні українські і лемковськi: Spiewnik / Aranzacje piesni ukrainskich i lemkowskich dla kazdego 4-glosowego choru mieszanego [Aleksander Chudobin]. – Wroclaw: Bractwo Mlodziezy Prawoslawnej, 1990, стор. – 4 – 6.

Вже сонце низенько, вже й вечір близенько,
Ой, прийди, прилини до мене, серденько.

Ой, прийди, прилини до моєї хати,
Пущу комору, щоб не знала мати.

В комору пускала, щоб мати не знала,
А як випускала, плакала, ридала.

Ой, серце-козаче, хрещатий барвінку,
Признайся по правді, а чи маєш жінку.

Ой, маю я жінку, ще й діточок двоє,
Коли не горнеться та серденько моє.

Хоч вона горнеться, та я не горнуся,
По чистій правді тобі признаюся.

Джерело: Українські народні пісні на пяно = Ukrainian Folk Songs for Piano. Уложив В. Барвінський. – New York: Ukrainian Music Edition, 1920, стор. – 216.

Виконують