Зуєв Олександр Іванович

Олександр Зуєв народився 30 серпня 1950 року в м. Макіївка Донецької області.

По закінченню Донецького музичного училища Олександр Зуєв продовжив навчання на композиторському факультет Київської консерваторії (клас Ю.Іщенка; закінчив у 1974 році). В час навчання був одним із засновників, а згодом і художнім керівником (1970 – 1974) вокально-інструментального ансамблю «Кобза».

У вересні 1971 року фірма «Мелодія» замовила провідній тоді українській співачці Валентині Купріній запис малої платівки, ВІА «Кобза» було запропоновано акомпанувати при його записі. Записані разом з «Кобзою» три пісні настільки сподобалися редакторам «Мелодії», що було прийнято рішення про запис сольної платівки ансамблю, основу якої склали обробки українських народних пісень і композиції Олександра Зуєва. Видана платівка «Кобза» (Мелодия – СМ 03069-70) набула феноменальної популярності не тільки серед слухачів у Радянському Союзі, але й за його межами.

У 1974-му Олександр Зуєв залишив «Кобзу», а незабаром очолив вокально-інструментальний ансамбль «Калина» Черкаської обласної філармонії, яким керував до 1976 року. Саме на чей час припадає пік популярності «Калини». У 1976 році фірма «Мелодія» видала єдину платівку ансамблю «Ровесники» (С62 06621-22), на якій записані найпопулярніші пісні ансамблю – «Ровесники» (О.Бiлаш – О.Пiдсуха), «А ми удвох» (О.Зуєв – В.Кудрявцев), «Три трембiти» (М. Скорик – О.Вратарьов).

Олександр Зуєв автор низки пісень, серед яких – «Чого квіти не в’януть» (сл. І. Бердника), «А ми удвох» (сл. В. Кудрявцева), «Чого ж ти, калино?», «Журавлина вірність» (обидві – сл. А. Демиденка), «Якщо поруч ти», «Пробач нам, мамо» (обидві – сл. В. Крищенка), «Олімпійський марш» (сл. В. Оберенка) та інших музичних творів: зонг-опера «Крила удачі» (1979, лібрето О. Вратарьова); музична комедія «Істина дорожча» (1980, лібрето І.Бараха); мюзикли – «Снігова королева», «Вітрина» (обидва – 1983); кантата «Ландшафт душі» (за поемою Е. Межелайтіса, 1974); для симфонічного оркестру – Увертюра (1972), Концерт для скрипки з оркестром (1974); для фортепіано – Соната (1973), дитячі п’єси (1972); для фагота – Концертне рондо (1972); обробки народних пісень; музика до вистав, теле- і кінофільмів.

Останні роки життя Олександр Зуєв хворів. Помер композитор 31 жовтня 2006 року в лікарні міста Бучі, похований на міському цвинтарі Ірпеня, неподалік Києва.

Джерело:

1. Маслій М.М. «Олександр Зуєв» // Золотий вік української естради (1960 – 1980-ті роки). Книга 1. Чернівці: Букрек, 2016, стор.: 160 – 166.
2. Муха А.І. «ЗУЄВ Олександр Іванович» // Енциклопедія Сучасної України (esu.com.ua).
3. Кобза, ВІА (Київ, Україна), Калина, ВІА (Черкаси, Україна) – ukrmusic.online.
4. Фото – esu.com.ua.