Хор «Кобзар» (Філадельфія, США) – один із кращих українських хорових колективів минулого століття у США
Хор «Кобзар» організований у 1951 році у м. Філадельфія (шт. Пенсильванія, США), як чоловічий хор, з співаків колишніх хорів «Сурма» і «Ватра», що існували серед повоєнної української еміграції у Західній Європі, та мішаного хору в Філадельфії Товариства прихильників музичної культури. Від 1953 року – мішаний хор.
Засновниками та головами хору були: О.Татунчак, Ю.Гаврилів, О.Левицький, В.Жилавий, Є.Филипович, М.Сагатий, З.Чорнобиль. Серед солістів – В.Цегельська, Є.Василенко, М.Мурована, О.Татунчак, М.Бурчак, В.Поліщук, К.Дзюба, М.Мурована, В.Карпинич та ін. Піаністки – Л.Бульба, Т.Збир, Р.Гарасимович, М.Чапельська. Перші диригенти хору – Ю.Оранський, М. Добош (1952–53).
З 1953 року диригентом хору став видатний композитор та досвідчений диригент Антін Рудницький, який керував хором аж до своєї смерті (1975 р.). Саме під його керівництвом хор досяг значних виконавських висот та завоював широке визнання.
«Кобзар» відрізнявся від інших хорових колективів репертуаром, який складався насамперед з масштабних творів української класики та тогочасних композиторів. Окрім цього значну частину репертуару хор виконував у супроводі інструментального оркестру, організованого А.Рудницьким при хорі.
В репертуарі хору класичні твори українських композиторів, зокрема: М.Лисенка, Б.Лятошинського, Л.Ревуцького, С.Людкевича, В.Барвінського та західноєвропейських – Р.Вагнера, Ш.Гуно, Г.Генделя, Д.Верді та ін. Значну частину репертуару становили твори керівника хору А.Рудницького, релігійні та народні пісні.
Хор виступав з самостійними концертами та приймав участь у різних мистецьких заходах у Філадельфії, Нью-Йорку, Чикаго, Вашингтоні та ін. містах США. Також «Кобзар» приймав участь у постановках українських опер «Катерина» М. Аркаса та «АннаЯрославна» А. Рудницького. Видано кілька платівок з записами пісень у виконанні хору.
Після смерті А. Рудницького у 1975 році були безуспішні спроби відновити діяльність хору. Формально хор «Кобзар» припинив свою діяльність 1991 року.
За час своєї діяльності хор «Кобзар» став одинм із кращих українських хорових колективів минулого століття у США, який своєю творчою працею зробив значний внесок у збереження та розвиток українського хорового мистецтва.
Джерело:
1. Маркусь В. «Кобзар» Енциклопедія Сучасної України (esu.com.ua).
2. Карась Г. «Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття», Івано-Франківськ : Тіповіт, 2012, стор. – 289.
3. Скочилас І. Думки з приводу Загальних Зборів Хору Кобзар у Филаделфії. Свобода. Укр. щоденник. 27.06.1957, №122 – с.3.
4. Музиченко О. Ювілейний концерт хору «Кобзар» у Філядельфії. Свобода. Укр. щоденник. 22.06.1966, №114 – с.3.
_____
Хор «Кобзар» | Мішаний хор «Кобзар» | The Kobzar Chorus | Mixed chorus «Kobzar»
Тихо, але систематично і навіть з посвятою ведеться вже майже від півтора року підготова мішаного хору «Кобзар» у Филаделфії до публічного виступу. Цей хор саме в другій половині 1953 року поповнився співаками та й запросив на свойого диригента відомого українського композитора д-ра Антона Рудницького. Від того часу і почалась послідовна праця хору. Постійні проби під управою визначного диригента давали запевнення, що хор «Кобзар» стане на висоті і дасть українській громаді змогу почуту українську пісню у мистецькому виконанні.
Це запевнення вже близьке справитися. Хор, який у майже півторарічній підготовчій праці став зіграним не лише під мистецьким оглядом, але і товариським одноцілим колективом, заповів свій перший публічний виступ уже на суботу, 29 січня ц. р. В хорі багато тих співаків, які співали у репрезентативних наших хорах в Європі, між ними і бувші співаки «Ватри» та «Трембіти». Диригент хору, який здобув собі признання вже перед роками, керуючи українськими операми, з посвятою взявся за нове діло: поставити український хор у Филаделфії на мистецькій висоті. На товариське співжиття у хорі вказує ще і той факт, що хор об’єднує нарівні і новоприбулих співаків, і давніх поселенців, як теж і тут народжену молодь.
Перший концерт хору заповідаються справді ревеляційно. Це буде не лише концерт хору, але велика музична імпреза. В концерті візьме теж участь симфонічна оркестра, яку спеціяльно «змонтував» і підготовив д-р Рудницький. В оркестрі виступлять українські музики – солісти – теж і такі відомі вже мистці, як Оксана Сімович, Ярослав Миґасюк, Петро Прус, Люба Головата й інші, як теж і професійні американські музики.
Між співаками маємо теж імена відомих уже хористів, а навіть співаків – солістів, як Вероніка Цегельська, дві тут уже народжені українські співачки Анна Матковська і Степанія Бенко, Іван Гаврилів. Мельник, Капій, Татуачак та інші.
Цікава і непересічна програма цього першого виступу репрезентативного українського хору у Филаделфії. Почуємо хор із опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, народні пісні в обробках Лятошинського, Людкевича, Миколи Колесси і Барвінського.
Як сказано, у концерті візьме участь теж і оркестра. Ми почуємо у виконанні хору й оркестри «Вальс» із Гунодового «Фавства», уривок із ораторії Мендельсона, як і хор з опери Вагнера «Тангойзер». У програмі теж і нова річ композитора Антона Рудницького «На світанку» у виконанні хору й оркестри.
Молодий, але відомий в українському й американському музичному світі піяніст Роман Рудницький відограє концерт Баха із оркестрою. В той спосіб перший виступ репрезентативного українського хору «Кобзар» у Филаделфії – це подія в музичному житті. Тому теж до цього концерту підготовляються не лише хор і оркестра, але теж вся филаделфійська громада зацікавлена у ньому. Створено спеціяльний громадський комітет для переведення цієї небуденної імпрези і треба сподіватись, що цей концерт буде не лише мистецькою насолодою, але здобуде нам розголос.
Т.
Свобода. Український щоденник.
15.01.1955, №9 – с.3
Ню Йорк. – Перший виступ в Ню Йорку мішаного хору «Кобзар» із симфонічною оркестрою із Филаделфії під орудою д-ра Антона Рудницького в останню неділю, 3-го квітня, перетворився у велику мистецько-громадську імпрезу. Перед першою точкою концерту д-р Б.Карпевич, в асисті двох членів Управи Нюйоркського чоловічого хору «Думка», придкладаючи голові Хору «Кобзар» п. Ю.Гаврилову і диригентові хору Антонові Рудницькому чудовий кіш квітів, привітав його з естради, як братню громадсько-мистецьку організацію, яка за короткий час свого існування дійшла до високого рівня мистецьких осягів та збагатила сили, що працюють для добра української культури в Америці й підсилення нею загально американського культурного дорібку. Після того була виконана програма, що її розпочав Лисенка «Прославний Хор» з опери «Тарас Бульба». У першій частині програма охоплювала 5 обрядових і народних пісень (Ступницького, Людкевича, Лятошинського, Колесси й Барвінського) та Лисенка «Веснянки» для хору і струнної оркестри, в інструментації А.Рудницького і сольо Вероніки Цегельської. Окрему точку становила симфонічна поема для хору, сольо і оркестри «На світанку» Антона Рудницького, а в другій частині окрему точку творило фортепіянове сольо 12-літнього Романа Рудницького в супроводі струнної оркестри, Концерт д-моль Баха. Останню частину концерту виповнили три великі вийнятки з світової музичної літератури: Марш із опери «Тангойзср» Вагнера, «Цей, що з небес» з ораторії «Ілія» Мендельсона і Вальс з опери «Фавст» Гунода, – всі три твори на мішаний хор і повну оркестру. Солістами виступали Вероніка Цегельська, А.Матковська, С.Бенко, І.Гаврилів, М.Капій і О.Татунчак. Публіка ентузіястично приймала кожну точку й кожну появу хору та оркестри і їх диригента. Роман Рудницький відіграв дві композиції Скарлятті на наддаток, а хор і оркестра повторили Вальс Гунода. Прикладна організація і дисципліна хору та естетичний зовнішній вигляд відповідно одягнених членів хору ще тільки підкреслювали небуденний мистецький рівень. – Після концерту, на якому 1,500 сидячих місць у залі «Фешен Інституту» були виповнені до останнього крісла. Хор «Думка» приймав приїзжих гостей із Филаделфії бенкетом у залі Народного Дому. Промову виголосили голова «Думки» інж. А.Осадца, про співпрацю мистецьких ансамблів, і м-ґр Л.Крушельницький – про культ української пісні в Америці.
Екз. дир. ЗУАДКомітету д-р В.Галан з захопленням поручав плян Союзу Хорі для репрезентаційних цілей перед американським громадянством. – Голова хору «Кобзар» дякував «Думці» за сердечне братське прийняття. Б.Меґасюк від імені оркестри підкреслював значення оркестри для підношення вартости співу й врешті д-р Антін Рудинцький Висловлював свою радість з нав’язання тісного мистецького й товариського зв’язку між великими ансамблями, що мають ту саму ціль – українську культуру.
Свобода. Український щоденник.
05.04.1955, №64 – с.1
Роман Рудницький – соліст. – Ню Йорк, 3 квітня 1955. Заля Фешен Інституту.
Коли на концертовій естраді появляється несподівано хор, який від початку до кінця стоїть на високому, наче професійному мистецькому рівні. В якому також вся організаційна частина проходять з професійною гладкістю й рутиною, – тоді несподіванка такого концерту діє на публіку з подвійною силою. З розмов з різними знайомими можна було набрати враження, що таким власне «громом з ясного неба» був концерт мішаного Хору «Кобзар» з Филаделфії, з майже 50-особовою симфонічною оркестрою. – усе під мистецьким проводом дириґента д-ра Антона Рудницького.
Як ми довідались із програмок, хор «Кобзар» існує тільки від недавна й ледве другий рік діє під орудою д-ра Антона Рудницького, а недавній концерт цього хору у Филаделфії та останній в Ню Йорку – це перші самостійні виступи хору. Що диригент зробив на протязі розмірно короткого часу з нового, незіспіваного та недосвідченого хору, створивши з нього здисципліновану, гармонійну й висококваліфіковану мистецьку одиницю, – це подиву гідне, як і те, що за такий короткий час змонтовано з нового хору та нової, ледве зорганізованої, оркестри одну компактну цілість!
Сам хор цілком знаменито зіспіваний, голосово пропорційно збалянсований, з чистою інтонацією, чуткий на кожне бажання диригента, свідомий всіх детайлів і нюансів, м’який та ніжний в ліричних місцях, повний пристрасної експресії й сили в драматичних, а легкости у веселих піснях.
Якраз у драматичних творах хор «Кобзар» осягнув мистецький шпиль, і вони стали кульмінаційною точкою концерту. Торкається це в першу чергу симфонічної поеми Антона Рудницького «На світанку», на нашу думку, першого й поки що одинокого того роду твору в українській музичній літературі. Цей твір з новочасною, оригінальною мелодикою та змінливою ритмікою, ставить хор, а також оркестру перед великим, трудним завданням «На світанку» – це історія мучеництва однієї української сільської сім’ї, а радше цілого народу, катованого червоними наїздниками, що кінчається синтезою бойової відплати у повстанських рядах. Від ліричних чудових акордів переходить композитор через складні драматичні еволюції до могутнього «марчіяле» – яке пориває і гомонить, віддаючи стукіт тисячі чобіт воїнів-месників…. Кінцеві могутні акорди тієї ж епічної частини поеми зачаровують слухача. Рівно ж інші хоральні точки вийшли дуже гарно, передусім твори оперові (Лисенка, «Преславний Хор» з опери «Тарас Бульба», марш з оп. «Тангойзер» Ваґнера, бравуровий вальс з оп. «Фавст» Гуно), чудові «Веснянки» Лисенка в обрібці Рудницького та Інші.
Очевидно, підходячи до хору «Кобзар» з мірилом чисто професійної критики, – бо тільки такою повинна бути оцінка рецензента. – не можна не звернути уваги на сутінки в деяких народних піснях «а капелля» на початку програми, зокрема, на деяку непевність у складних переходах модерної пісенної фактури (Колесси «А як прийшли карта» і Лятошинського «Котилася ясна зоря»). Причиною тієї непевности могла бути початкова трема, або те, що хор не мав можливости відбути в залі проби й не знав її акустики. Загально ж відомо, що акустика залі Фешен Інституту не найкраща, розміри залі утруднювали розставку повної оркестри перед естрадою, а хор уставлено заглибоко на сцені. Але вже при виконанні «Веснянок» Лисенка – Рудницького ця непевність безслідно зникла й ця точка в супроводі смичкової оркестри вийшла прегарно. Слухаючи окремі голосові групи «Кобзаря» та прегарне їх звучання, можна б побажати хіба тільки ще одного: щоб це звучання,хору було ще більш соковите, отже, щоб до зрілих, повних жіночих та чоловічих голосів можна долити голоси молодих дівчат та хлопців, легшої та яснішої краски. Така сполука голосів різного тембру напевне була б дуже корисна.
Звіт хоральної частини концерту був би неповний, коли б не підкреслити співучасти гарних солісток – солістів, пань Бенко і Матковської та панів І.Гаврилова, Татунчака й Капія, а надівсе відомої вже кольоратурної сопраністки п. Вероніки Цегельської, яка чарували публіку своїм чистим, дзвінким голосом. Велику частину концертового успіху слід приписати знаменитому фортепіяновому супроводові п. Лідії Бульби. При звіті про хорові продукції треба згадати культурний, європейський вигляд хору, що прегарними туалетами пань та коректними одягами панів діяв принадно теж для ока публіки.
Оркестрі, яка – як довідуємося – в 99 відсотках зложена з самих українок та українців, можна тільки щиро погратулювати за її перший виступ.
Гра її стояла увесь час на дуже високому рівні. Слід піднести її абсолютне зіграння, чіткість та чистоту інструментальних тонів, чутливість і реагування всіх членів на кожний рух диригента, при чому не треба забувати, що труднішим завданням для оркестри є супровід хорові, ніж самостійна продукція.
На окрему згадку заслуговує, виступ 12-літнього піяніста-віртуоза, славного вже сьогодні Романа Рудницького. Подивляти треба не тільки музичні здібності цього феноменального хлопчика, але і його неструджену енергію. Він грав у Ню Йорку на концерті хору «Кобзар» в тиждень після виступу перед консерваторією у Филаделфії з концертом б-моль Ветговена, а тиждень перед власним великим концертом Шикаго, а всі ті програми інші! Його виконання твору Баха, опертого на фуґальних інвенціях і контрапунктистичних перемінах, стояло на високому рівні піаністичного мистецтва, а його свобідність і певність у співгрі з оркестрою були незрівняні.
Існуванням хору «Кобзар» його рівнем і його диригентом може гордитися не тільки Филаделфія і ЗУАДК, який допоміг до організації хору, але вся наша українська громадськість в Америці. Тепер ми знову маємо поруч із чоловічим хором «Думка» в Ню Йорку, також першорядний мішаний хор і треба сподіватися, що він прилучиться до підношення рівня українських репрезентаційних імпрез.
Д-р Віктор Пацлавський
Свобода. Український щоденник.
22.04.1955, №76 – с.3
(Неділя 11 грудня 1955 р. заля Fashion Institute)
Хор «Кобзар» вже вдруге Гастролює в Ню Йорку, але стан здоров’я не дав мені можливости аж до сьогодні слухати його повної концертової програми.
Ідея створення та з’єднання двох чималих (звичайно по наших маштабах) груп в один великий вокально-інструментальний ансамбль – не є нова.
В недавньому минулому вже були такі спроби, але час, на жаль не здійснив цього благородного змагання невтомних ентузіастів.
Причин тому було багато, але головна з них, на мою думку, полягала в невірному розв’язанні деяких організаційних й адміністративних питань, і в нервовій невитривалості як виконавців так і керівництва.
Говорю про це передусім тому, що саме на цьому тлі руйнувалося багато наших мистецьких мрій, багато наших мистецьких шукань.
Мішаний хор «Кобзар» під умілим керівництвом нашого композитора і диригента Антона Рудницького на сьогодні показав всім позитивні зразки чіткої організованости та нервової витривалости всіх його учасників і тим самим підтвердив свою, життєздатність. Сьогодні він має всі підстави для дальшого вдосконалення та розвитку свого мистецтва для нашого народу, без огляду на те, де це мистецтво твориться – в Филаделфії, Ню Йорку чи в Торонто.
Хор «Кобзар» показав себе з найкращого боку: зрівноваженністю хорових груп, як в якісному, так і в кількісному відношеннях – дуже добре.
Не дивлячись на погані акустичні умови концертової залі, хор звучав, ніжно, проникливо, глибоко і міцно.
Проте, говорити про стовідсотковий ансамбль було б, може, і ще трохи зарано, бо «Кобзар» під керівництвом Антона Рудницького працює порівнюючи недавно, і, тому на рецензованому концерті досвідчені диригентські рухи керівника, часом і мали виключне – відповідальне значення. В перших двох точках програми, як це і завжди буває, хор «розгрівався».
Найбільше ж професійно, майстерно й артистично прозвучав в кінці ж цього першого відділу гарний твір Іванова (як було зазначено у програмках – «Прихід весни». Авдиторія прийняла цей твір з захопленням, і диригент був змушений повторити його.
Останньою точкою хору за програмою була Лисенківська перлина – кантата «Б’ють пороги», виконання якої було також переконливе і майстерне. Фінал кантати за вимогою авдиторії був також повторений.
В останньому додаткові був виконаний з великим піднесенням (але ж трохи форсовано) славетний марш Вагнера з «Тангайзера».
Даючи оцінку хору в цілому, – від стилю виконання, і аж до прегарного зовнішнього вигляду – треба вважати хор «Кобзар» безконкуренційним. Мені, принаймі, невідомо про те, чи є, ще така мистецька одиниця десь в українській Америці серед існуючих мішаних хорів? Якщо я помиляюсь, то прошу ласкаво фахівців-хормайстерів поправити мене.
Хоч «Кобзар» і має ще деякі неминучі, хоч і невеликі недоліки, треба відверто сказати, що це є ансамбль, який можна оцінювати без знижок і лапок.
В зв’язку з цим треба обов’язково підмітити і досить добрих солістів, які виступали в різних точках програма – п.п. Татунчака, Гаврилова і Гнатюка.
Третою точкою програми була виконана Колискова пісня – Стеценка для сопрано, скрипки і фортепіяну на тлі хорового звучання.
Партію сопрана виконувала п. Марта Кокольська-Кобрин, партію скрипки п. Дарія Кузик, партію фортепіяну п. Лідія Бульба, хором керував диригент «Кобзаря». Пані Кокольська-Кобрин виконала цей твір добре, м’яким грудним голосом, який ще раз свідчив про її постійний співочий зріст. Пані Бульба і Кузик коректно доповнювали ансамбль, хоч в останньої були помітні прояви нервозности.
Декілька слів про філармонійну оркестру. Вона на цьому вечорі, на жаль, не була рівноцінним партнером хору. Про це, я думаю диригент знає сам, не гірше від мене. Цікава, і з композиційного боку майстерно зроблена, українська симфонія Ан. Рудницького, якою диригував сам автор, була явно поза межами ансамблевих і технічних можливостей оркестри, та ще й при такому дефективному складі де на, приблизно, сорок оркестрантів, був лише один тромбон, одна валторна, дві трубки і один контрабас. Проте, заради справедливости, треба зазначити, що в програмках й афішах оркестра мала назву «філармонійна», а не «симфонічна» . Для хорового супроводження з нескладним акомпаніяментом цієї оркестри цього було б досить, але симфонія – вимагає повного складу симфонічної оркестри.
Розуміється, кожен композитор може вибирати для свого твору склад оркестри, який він забажає, але фактура української симфонії в окремих кульмінаційних реченнях виразно вимагає повного складу, зокрема мідних інструментів.
Про симфонію Антона Рудницького, можна було б сказати більше, але після одноразового прослухання, та ще в такому недосконалому звучанні, і без попереднього ознайомлення з партитурою – це дуже важко зробити.
Загальне враження від концерту – позитивне, а від хору зокрема – дуже добре.
Вщерть переповнена концертова заля вітала гостей з Филаделфії оплесками і квітами. Концерт мав великий успіх.
Треба побажати «Кобзареві» дальших успіхів, а його керівникові дальшої нервової витривалости, бо на шляху «Кобзаря», (оскільки він не є комерційним підприємством) можуть траплятися різні випадки і непорозуміння.
Микола Фоменко.
Свобода. Український щоденник.
01.02.1956, №19 – с.4
З різних духових надбань народу однієї з найцінніших та най триваліших залишається рідна пісня, рідна музика. Пісня – музика найбільш переконливо промовляє до вашого відчування, до нашої душі, тому може вона бути до певної міри формуючим чинником у вихованні молоді. Зокрема у теперішній нашій дійсності, коли народ переживає разом з цілим світом духову кризу, а молодь, задивлена в осяги других народів, все більше відчужується від культури своїх предків – на справу нашої хорової культура належало б звернути пильну увагу. Українська пісня різноманітна в темах, багата музичними елементами. Зокрема наша хорова творчість досягла була гарних успіхів. Наші композитори у хоровій ділянці дали СВІТОВІЙ музичній літературі твори першорядної, високомистецької вартости.
До одних з небагатьох у нашій дійсності хорів, що плекають нашу рідну хорову культуру належить хор Кобзар у Филаделфії. П’ять літ інтенсивної праці під мистецьким проводом д-ра Антона Рудницького – це дійсно великий час, в якому вибухають і гаснуть різні солом’яні запали, спроби та почини. Не зважаючи на те, що всі члени хору зайняті тяжкою роботою, хор продовжує безперервно свою працю. Його діяльність не була лиш хвилевим запалом, але викликана сильним бажанням працювати для української культури серед громади ЗДА. Управа хору, під проводом п. Юрія Гаврилова, підготовляючи річні Збори, попередила їх нарадою з громадянами. В дні 18 травня ц. р. відбулися спільні сходини громадян з управою хору. Після короткої Інформації про працю та пляни Управи хору на будуче, обговорено ряд проблем, зв’язаних з. розвитком хору. Громадянство висказало побажання, щоби співоче Т-во Кобзар поширити членами прихильниками. Вибрано комісію (д.р Рибак, п-ні Чайківська, мгр. Скочиляс, Ю.Гаврилів та адв. Свистун), яка приготовила відповідний проект та зміну статуту. Метою цих змін є тісніше пов’язати справи і турботи хору з громадою та відповідною піддержкою сприяти розвоєві і культурно – мистецькій праці хору. Так підготовані Загальні Збори відбулися в дні 4 червня 1957. Зі звітів уступаючої Управи видно було велику пророблену працю. Хор за діловий рік відбув: 51 пробу, на що витрачено 102 години та 5 мистецьких виступів. Хор має вправді 94 члена, але дійсно активних є ледве понад 60 осіб. Зі звіту диригента д-ра А.Рудницького довідались присутні, що хор під мистецьким оглядом зробив значні поступи, чого доказом є вивчення і опановання таких пісень, як «На світанку» комп. Антона Рудницького та Мойсей (Пролог), а ці речі є найтяжчі в українськім хоровім репертуарі. Журба диригента є в тому, щоб хор зріс чисельно бодай до 100 активних співаків. Крім виступів з власним концертом та на різних імпрезах хор виступав також перед іншомовною публікою у Медфорд Лейк. Н. Дж. Доволі обширний звіт відчитав пресовий референт п. Жилавий, в якому підкреслив прихильне ставлення нашої преси до праці хору, яка містила дописи і згадки, зокрема згадав про «Свободу». З планів праці на будуче довідались присутні, що хор підготовляє на осінь власний концерт. Він виступить в найближчому сезоні у народних строях, що їх виготовляє кооператива «Базар». Добором народних строїв займається пані Ільницька. Заг. Збори вирішили змінити статут зглядно його доповнити так, що на будуче членство поширено і на членів прихильників. Члени прихильники будуть згуртовані в окремій секції, а їх завдання буде сприяти мистецько-культурній праці хору. Так затіснюється співпраця цього культурного товариства з громадянством. Заг. Збори вибрали новий виділ з п. Юрієм Гавриловим у проводі, як головою. Диригент хору д-р А.Рудницький заповів вакаційну перерву, а після літніх вакацій хор продовжуватиме проби, щоб зі збільшеними мистецькими осягами виступити перед громадянством з власним концертом. На зборах був присутній голова філії УКК д-р В.Галан, який вітав хор. висказуючи йому признання за дотеперішню культурво-мастецьку працю. Зборами вміло проводив д-р Микола Рибак.
І.Скочилас.
Свобода. Український щоденник.
27.06.1957, №122 – с.3
Ню Йорк. – В неділю 7 грудня ц. р. у залі Фешен Інституту відбувся святочний, з Нагоди 5-річчя існування концерт мішаного хору «Кобзар» і його філармонійної оркестри під диреґентурою Антона Рудницького Концерт розпочався уривком з ораторії «Месія» Генделя, «Аллилуя», після чого відспівано, у супроводі оркестри, кантату М.Лисенка «Радуйся ниво». Симфонічна поема А.Рудницького «На світанку» закінчила першу частину програми. У другій частині хор з оркестрою виконали уривок з опери А.Рудницького «Довбуш», Віденський вальс Штравса та Марш з опери «Аіда» Верді. Солістами виступали пані Є.Василенко, М.Ясінська-Мурована, Н.Чаплинська і Ю.Вак-Бойчук, та п.п. О.Татунчак, д-р М.Гнатюк і І.Гаврилія. Фортепіяновнй дострій – пані Лідія Бульба і Роксоляна Огроднік. Окрему точку програми становив сольовий виступ челістки Зої Полевської, яка виконала Фрескобальді «Токката», А.Рудницького «Канцону», Альфано «Танок» та кілька наддатків. При фортепіяні – проф. Микола Полевський, батько артистки. На початку концерту голова чоловічого хору «Думка» з Ню Йорку п. Пашовський вітав хор «Кобзар» з його 5-річчям та передав йому кіш квітів. Велику залю майже вщерть виповнила українська публіка.
Свобода. Український щоденник.
09.12.1958, №236 – с.1
(До концертів у Філадельфії 10-го березня і в Ню Йорку – 8-го квітня)
Філядельфійський мішаний Хор «Кобзар» гордиться своїми членами, з яких більшість, вірні йому від самого початку існування. Вони та інші, прибулі на протязі літ з повною посвятою часу, енергії, а навіть грошових витрат, що вівтірка приходять на проби і не звертають уваги на різнородні несприятливі умовини.
Гордиться Хор «Кобзар» фактом, що він хоч чисельністю (65-70 осіб) з іншими українськими хорами не є «кольосом», то його якість зіспівання окремих голосових груп – заслуговуй на увагу. Додаймо йому (Хорові) ще симпатичну і все ввічливо усміхнену піяністку, яка вчить в ам. Муз. Консерваторії – Роксоляну (Росю) Гарасимович, котра завдяки свому музичному талантові й наполегливій праці, не лиш дає собі раду, а то «розторощує» трудні твори світочів сучасної музики, в тому складні композиції свого диригента.
Гордиться хор фактом, що майже кожний твір з свого багатого репертуару, надбаного на протязі восьми років, – коли треба, – він може повторяти для несподіваного виступу, буквально за одну-дві проби.
Та особливою гордістю «Кобзаря» – це його репертуар інакший від других українських хорів. Сталося це маркантним від приходу мистецького керівника д-ра А.Рудницького, який не жалів праці, вивчаючи легкі, а згодом щораз трудніші композиції великого репертуару. Зникли також пісеньки «плачі», заступлені радісним матеріялом – повним верви, гумору й життєвої наснаги.
На протязі своєї праці Хор «Кобзар» виконував трудні оригінальні твори українських і чужих композиторів. Слід згадати дві найбільші кантати Лисенка: «Радуйся ниво», «Бють пороги», його ж хори з «Утоплена», з опери «Тарас Бульба», «Туман хвилями лягає», Людкевнча «Кавказ», Вахнянина – Рудницького: «Поклін борцям», і т.д.
Народний пісенний репертуар також не був занедбаний, а головне місце зайняли: Лисенка – «Веснянки», Ніщинського – «Вечерниці» та немалий репертуар Стрілецьких пісень награний на платівках.
З чужого репертуару Хор виконував твори більшого жанру як: Інтродукцію до 4-ої дії опера «Кармен», фінал 2-ої дії з оп. «Аїда», великий хор дзвонів з оп. «Паяци», сцена вальса з опери «Фавст», марш з оп. Тангойзер, а з ораторій «Месія» Гендля.
Особливе місце в репертуарі «Кобзаря» займають хори з ділянки церковної музики Бортнянського, які в обробці А.Рудницького виконувано в супроводі струнної чи симфонічної оркестри.
Одначе, серед усього репертуару хору «Кобзар» на почетне місце висуваються великі твори його мистецького Керівника д-ра А.Рудницького. Йому то, як сучасному передовому композиторові й диригентові, хор «Кобзар» завдячує свій буйний розвиток.
Із сцени лунають нові й вперше виконані великі його твори як: Симфонічна поема «На світанку», «Мойсей» (з Прологі Ів.Франка), Фрагмент з оп. «Довбуш» «В’ється, б’ється», «Кантата на 22 Січня».
Та немов синтезою хорової творчости А.Рудницького є його музичне оформлення великої поема Тараса Шевченка, «Посланіє» (До живих, мертвих і не народжених»). Ця велика 40-хвилинна симфонічна кантата в 4-ох частинах, це безперечно один з найважливіших творів сучасної української, хорової музики.
На протязі довгих місяців вивчання «Посланія» – Хор «Кобзар» чимраз краще й ближче зрозумів задум композитора, глибину його музичних думок, експресії, суму й драматичної напруги.
У свойому черговому концентрі, 10-го березня у Філядельфії і 8-го квітня в Ню Йорку, якого програма присвячена нашому Генієві Тарасові Шевченкові як закінчення його ювілейного року, кожна точка хорових продукцій буде виконана вперше. Для підчеркнення свіжого й оригінального репертуару хору його зовнішній вигляд буде також змінений. Наші дбайливі пані придбали нові сукні, запроектовані нашою молодою артисткою в ділянці моди п. Софійкою Лада.
В програмі будуть виконані твори сучасних українських композиторів: (до слів Т.Шевченка), Мейтуса, Ревуцького, Лятошинського й А.Рудницького «Посланіє», що займе другу половину програми концерту. У виконанні твору беруть участь солісти: Мурована, Василенко – сопрани. Лев Рейнаровнч оперний співак баритон. Доріян Рудницький – челіст.
«Кобзар» свідомий цього, що виконання вперше цього великого твору в ювілейному Році – Великому Кобзареві, буде небуденною, рідкою подією, що яркими буквами запишеться в історії розвитку української музики.
Віж
Свобода. Український щоденник.
07.03.1962, №43 – с.3
Минуло літо, – час вакацій та відпочинку. Закінчив свої добре заслужені вакації і хор КОБЗАР у Філадельфії та розпочав підготовчу працю до нового сезону.
Понад 10 років пильної праці, успіхів, деяких труднощів, вже поза хором, а нові пляни, надії та цілі у будучності. Любов до рідної пісні, почуття громадського обов’язку членів хору, що протягом довгих років, залишаючи часто родинні обов’язки, коштом власного відпочинку, видержали на стійці та вписали ім’я КОБЗАРЯ в історію українського хорового мистецтва на американській землі. Зайві слова похвали і ледви чи хто-небудь із відвідувачів концертів уявляє собі, скільки труду, терпеливости, любови і праці вкладає хор з диригентом, щоб вивчити твір, який після концерту схвалять або скритикують. Любителі пісні не зраджуються деякими невдачами, але наполегливо та ще більшим завзяттям вивчають новий репертуар, стають до нового змагу. Віримо, що хор КОБЗАР останніми своїми концертом у Філядельфії та Ню Йорку вписав своє ім’я в книгу битія української політичної еміграції.
На перших пробах шукаємо нових облич, молодих, усміхнених. Небагато ще їх, але є надія, що ті, що прийшли і включились в ансамбль, притягнуть ще й інших. Якщо вдасться хорові КОБЗАР побільшити і відмолодити свої ряди, як це зробив хор ДУМКА в Ню Йорку, тоді 10-літня мрія і надії будуть сповнені і можна буде спокійно сказати: «Наша пісня, наша дума не вмре не загине».
На річних загальних зборах хору приявні члени дали повне, «вотум» довір’я уступаючій управі і перевибрали давній склад на чолі з проф. В.Жилавим, головою, та деякими доповненнями. Управа намітила цікавий план праці на новий сезон. В місяці жовтні заплямовано поставити «Запорожця за Дунаєм» зі запрошеними професійними співаками. Одначе, з огляду на те, що три співаки виїхали в турне з капелою бандуристів, постанову «Запорожця. треба було відкласти на дальший реченець. Тепер хор повною парою вивчає репертуар на ювілейні святкування 50 ліття смерти батька української музики М.Лисенка. Старанням Союзу Українських Хорів Америки з сотень грудей трьох хорів ДУМКА, ТРЕМБІТА і КОБЗАР під диригентурою д-ра Антона Рудницького в супроводі великої симфонічної оркестри пролунають безсмертні твори М.Лисенка.
Чоловіча секція хору вивчає пісні для вшанування Листопадового зриву. Хор у повному складі візьме участь у святкуванні Проголошення Української Незалежности 22-го Січня. На весну 1963 запляновано власний концерт у Дітройті. До зреалізування вище наведених плянів треба буде вложити багато праці та підсилити хор співаками. Боло б дуже побажаним і відрадним явищем, коли б ці співаки нашого міста, що ще поза хором, включилися в ряди співаків КОБЗАРЯ для корисної і потрібної громадської праці.
Поза пробами, засіданнями, плануванням. Управа хору, а головно наші активні пані як Орися Ільницька та Рося Герасимович дбають про товариське життя наших членів. І так 29 вересня відбулася товариська зустріч в клюбі «Iгел Ладж». Товариські спиртові змагання, гутірки в опісля смачна перекуска, співи, жарти, висвітлення фільму з зустрічі трьох хорів на оселі Верховина в Глен Спей, виповнили першу і другу частину. Третьою, неменше приємною були танці при звуках знаменитої «оркестри» Дмитра Стулковського. Всі присутні провели справді приємно час, забуваючи про щоденні турботи. Довідуємося, що 31 грудня КОБЗАР влаштовує ЗУСТРІЧ НОВОГО РОКУ з цікавою новорічною програмою, доброю музикою в залі одного з кращих готелів міста.
Трохи доброї волі й хотіння, а можна добитися великих успіхів в пропагувать українського хорового мистецтва на чужині, і можна знайти нагоду в колі приятелів та знайомих провести приємно час.
М.В.
The Ukrainian Weekly.
October 27, 1962, №206 – c.4
В суботу, 14-го травня у Філадельфії в залі дівочої гайскул, – у 15-річницю хору «Кобзар», – відбувся ювілейний концерт, з участю запрошених солістів Марти Кокольської та Романа Рудницького. Вечір хорового співу зібрав понад 600 слухачів, які щирими оплесками ствердили повний успіх концерту й Філадельфійського Співочого Товариства «Кобзар».
15 років існування хору «Кобзар», – це ознака великої відданости та витривалости членів Співочого Товариства. Плекання української пісні, найбагатшої традиції українського народу, праця першорядного громадського та культурно-політичного значення, не кажучи вже за значення суто музичне. Співоче Товариство могло тішитися, що працю його вшановано. За це говорилося в привітаннях Союзу Українських Хорів «Думки», ОБВУА і інш. Це було підкреслено й у вітальному слові д-ра Юрія Мачука, в імені Філадельфійського Відділу УКК і т.Д. Численні наші організації, установи й окремі особи, привітали «Кобзар» й бажали йому успіхів і в майбутньому. Хор, диригент та солісти отримали багато квітів, які разом із вишиваним оздобленням одягів хористок зробили сцену святковою та барвистою.
«Кобзар» може бути за зразок для всіх хорових товариств. Хор має великий репертуар, який свідчить про наполегливу працю. Дібрано, здебільша твори не часто виконувані, багато таких, що співає їх тільки «Кобзар». Твори не легкі до виконання й писані виразно не для аматорів, а для професійних виконавців. Хор має відвагу братися й за такі речі і це виправдане браком професійних хорів. Дисципліна виконання хору висока, помітно, що співаки мають почуття власної відповідальности й чутливі до руки диригента.
Хор працює не для самої тільки розваги, чи розради, а має виразну ідейну наснаженість справляє враження громадсько – виробленої організації і ці враження потверджені були словом, виголошеним під час концерту в імені Управи хору. Звернення президента Товариства, Ізидора Жилавого, до членів і гостей було подякою тим хто вже відійшов від праці в хорі але, свого часу, чимало зробив для його розбудови. Управа дякувала всім, хто так чи інакше допоміг Товариству, – солістам, п-ні Марії Сокіл-Рудницькій яка допомагає вишколювати й готувати вокалістів і, очевидно, у першу чергу, своєму мистецькому керівникові і диригентові, д-р Антонові Рудницькому, якому завдячує «Кобзар» ріст і своє місце, своє обличчя.
Слово управи не було перебільшенням. Ювілейний концерт свідчив про незвичайну працездатність, хист та організаційне вміння д-ра А.Рудницького. Участь непов’язаних з хором солістів дуже прикрасила й урізноманітнила програмну. Можна ствердити великий поступ Марти Кокольської, як вокаліста і як мистця. Вона поважне явище нашого музичного життя. Піяніст Роман Рудницькцй найбільший з українських піяністів. Не можна не згадати тут і супровід Роксоляни Гарасимович точний, коректний, що може бути оцінене вповні тільки під кутом зору складних завдань її партії.
І хор і диригент багато їй завдячують.
Програма концерту складалася з творів Бортнянського, Лисенка, Ф.Колессн, А.Рудницького, Мейтуса Борисова, Андрієвої та Ревуцького. Програма ювілейного концерту мала б «репрезентувати головні періоди української музики». Після Лисенка найбільшим поштовхом до нового розцвіту хорів дав Леонтович. Його твори повинні б бути у ювілейній програмі «Кобзаря». Натомість зайві такі сучасні українські автори, що йдуть цілком за вимогою «благотворного» впливу російської музичної спадщини. Якщо твори Ю.Мейтуса, – це не комбінація Муссоргського («В детской» та Сорочинський Ярмарок») з «масовою» піснею, а репрезентують автентичний розвиток українського музичного мистецтва, то припинім розмови про пригноблення української культури під большевизмом як неправдиві. Коли ж ні, то який сенс подавати такі твори, як репрезентацію українського стилю? Шкода, що у програмі не було пісень із зовсім чомусь забутого але найпершого «періоду розвитку» української хорової музики: не було оригінальних народних пісень. Мистецька вартість оригіналів ще й до сьогодні вища від більшости обробок, розкладів, віночків, в’язанок і т.д.
Недоцільно розглядати виконання хором кожного окремого твору так само як не можна дефінітивно говорити про музичні задуми диригента в праці з непрофесійним ансамблем. У таких умовинах багато залежить від несподіваних і не заслужених випадків. Проте, можна й треба говорити про якості хору взагалі. А якість ця не тільки добра, але дуже добра. Як правило, інтонації хору чисті. Експресія і темперамент часами переростають межі аматорства й створюють моменти повноцінного мистецтва. Формального виспівування нот взагалі ніколи нема, натомість скрізь помітно творчу участь. Загальне враження було далеко понад сподівання. Дивувало, що хор був особливо певний якраз у складніших і тяжчиж творах. За найбільшу заслугу хору треба б уважати виконання обох речей Бортнянського, але безпосереднього й природнього музикування найбільше було в циклі Колесси та піснях Ревуцького. Солісти хору: К.Дзюба, А.Дражньовська, М.Мурована, Є.Василенко та В.Карпинич виявили, хто гарні голоси, дехто музичність і опанованість. Хор Співочого Товариства «Кобзар» стоїть на високім рівні і треба тільки побажати йому і його диригентові А.Рудницькому нових успіхів.
Що сильніший ансамбль, то помітніші стають і дефекти й сильнішим стає бажання бачити новий поступ. Цінність хору «Кобзар» ще й у тому, що існування його змушує задуматися про майбутнє нашого хорового мистецтва взагалі. Проблеми «Кобзаря» ідентичні з іншими хорами. У першу чергу – це проблеми тембрового вирівняння партій і їх врівноваження, – проблема навчання хору читання нот, що ґрунтовно змінило б репертуар. Але це вже проблема наступного покоління в хорі. Нам потрібно не тільки розвивати любов до української пісні в нашої молоді але й підготувати ту молодь до хору: навчити її співати з нот, навчити елементів хорового вокалу та дикції. Але ще потрібніші нам молоді хорові диригенти. Старше покоління диригентів нечисленне і, дай їм Боже, ще довгих років праці, але відсуваючи проблему, не розв’язуємо її. Кваліфіковані диригенти потрібні нам вже сьогодні. У небагатьох громадах, де працюють солідні фахові сили, є й солідні хори. Там де видатні сили – видатні хори, решта ж усе на відкупі дяківської системи не тільки диригування, але й «композиції». Коли молодь і прийде на початку до такого хору, то швидко тікає, відчуваючи брак культури. Ніхто не хоче брати участи у безперспективній праці. За готування диригентів та хористів повинні б узятися наші музики. Час пригадати їм це. Але за організацію такої праці повинні б узятися наші основні хори, такі хори, як «Кобзар». Чи не було б це тим новим поступом і новими осягами у новій праці – праці, що могла б запевнити майбутнє і новий розквіт нашого хорового мистецтва.
Олег Музиченко
Свобода. Український щоденник.
22.06.1966, №114 – с.3