Черкаський академічний заслужений український народний хор

Окремі записи

Черкаський народний хор створений у травні 1957 року в місті Черкаси при Черкаській обласній філармонії.

Засновником колективу і його першим художнім керівником був Микола Давидович Кущ – випускник Київської консерваторії, який працював в колективі з 1957 року по 1963 рік.

Влітку 1957 року колектив хору прийняв участь у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у м. Москві, де був удостоєний звання лауреату VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, срібної медалі та почесного ІІ місця.

У вересні 1957 року колективу було присвоєно звання – Черкаський державний український народний хор, а у 1969 році присвоєно почесне звання «Заслужений». У 1981 році підтвердженням великої народної любові і широкого визнання стало присудження хору Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка. За велику працю і самобутній талант багатьом артистам та керівникам колективу хору присвоєні почесні звання.

У різні роки діяльності Черкаського народного хору його очільниками та головними диригентами були: Микола Кущ (1957 – 1963 роки), Анатолій Авдієвський (1963 – 1966 роки), Володимир Конощенко (1966 – 1967 роки), Анатолій Пашкевич (1967 – 1973 роки), Олександр Стадник (1973 – 1975 та 1994 – 1997 роки), Євген Кухарець (1975 – 1987 роки), Петро Савчук (1987 – 1993 роки), Леонід Трофименко (1997 – 2017 роки), Володимир Федас (2017 – 2019 роки), Василь Клименко (2019 – 2020 роки), Наталія Шмараєва-Гожа (2020 – 2021 роки), Володимир Федас (з жовтня 2021 року).

Колектив провів численні концертні виступи у містах та селах України, в усіх республіках колишнього Радянського Союзу та за кордоном. Концертні програми хору отримали захоплені відгуки глядачів, преси, радіо, телебачення.

За роки творчої діяльності репертуар хору поповнився сотнями кращих ліричних, обрядових, побутових народних пісень, а також творами сучасних українських композиторів. Кожна пісня, або вокально-хореографічна композиція розповідає про історію і культуру України. На сцені оживають старі картини: чумаки з ярмарку, хороводи хлопців та дівчат в ніч на Івана Купала, та на зелені весняні свята. І глядачі поринають в атмосферу істинно народного життя. Видано численні аудіоальбоми з записами репертуару хору, також хор має фондові записи на українському радіо та телебаченні.

Джерело:
1. Черкаський академічний заслужений український народний хор (filarmoniya.ck.ua).
2. Мелодика, дух і слово українського пісенного мистецтва (матеріал наданий керівництвом хору), 18.04.2010 (nashekolo.org.ua).

_____

Черкаський академічний заслужений український народний хор | Черкаський народний хор | Черкаський державний український народний хор | Черкаський заслужений український народний хор | Cherkassy Folk Choir

ПІДБІРКА ПУБЛІКАЦІЙ

Виколисаний у Черкаському краї, на батьківщині Тараса Шевченка, Семена Гулака-Артемовського, Кирила Стеценка, Порфирія Демуцького, Черкаський академічний заслужений український народний хор увібрав у себе мелодику, дух і слово українського пісенного мистецтва і підняв його на найвищі вершини.

Створений у травні 1957 року хор пройшов яскравий творчий шлях. З перших років свого існування він заявив про себе, як самобутній, неповторний своїм особливим звучанням на живій і міцній народній основі, пісенний колектив, що черпає своє натхнення з народних джерел, збагачує перлини співучого фольклору мистецтвом класики.

Засновником колективу і його першим художнім керівником був Микола Давидович Кущ – випускник Київської консерваторії, який працював в колективі з 1957 року по 1963 року. Обробки народних пісень «Ой, у вишневому садочку», «Ой, у полі криниченька», «Цвіте терен», «Ой, чий то кінь стоїть», у виконанні Черкаського хору стали широко відомими і улюбленими піснями у всій Україні.

У різні роки творчої діяльності його керівниками та головними диригентами були Андрій Хмара, Володимир Конощенко, Анатолій Пашкевич, Євген Кухарець, Петро Савчук, Олександр Стадник, Анатолій Авдієвський, Леонід Трофименко.

Влітку 1957 р. колектив хору прийняв участь у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у м. Москва, де був удостоєний звання лауреату VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, срібної медалі та почесного ІІ місця.

У вересні 1957 р. колективу було присвоєно звання – Черкаський державний український народний хор.

З 1963 р. по 1966р. колектив хору очолив випускник Одеської консерваторії, нині відомий на весь світ народний артист СРСР, народний артист України, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, професор, академік, герой України Анатолій Тимофійович Авдієвський, який вніс вагомий внесок в творче становлення та професійну майстерність колективу.

З 1966 р. по 1973 р. колектив очолив талановитий керівник, нині відомий композитор і диригент, народний артист України Анатолій Максимович Пашкевич. Такі твори, як «Степом, степом …» на сл. М.Негоди, «Мамина вишня» на сл. Д.Луценка, «Батькове серце» на сл. Д.Луценка, «Фронтові побратими» на сл. Д.Луценка, «Хата моя, біла хата» на сл. Д.Луценка, обробки народних пісень «Ой вербо, вербо», «Несе Галя воду» та багато інших творів стали золотим фондом колективу хору.

У 1969 р. колективу хору було присвоєно почесне звання «Заслужений».

З 1974 р. по 1976 р. художнім керівником хору працював заслужений артист України, нині народний артист України – Олександр Іванович Стадник, який вніс свій творчий вклад в створення нових концертних програм колективу хору своїми творами як «Тарасова гора«, «Мати журавлика жде», «Козаки, гей козаки», обробки народних українських пісень – «Коло річки коло броду», «Ой у полі жито» та багато інших.

З 1974 р. по 1987 р. спочатку хормейстером, а потім художнім керівником хору був народний артист України Євген Іванович Кухарець – випускник Одеської консерваторії, який зробив внесок в удосконалення професійної майстерності та творчого рівня колективу хору. За час його роботи в пісенний фонд хору увійшли твори: «Над колискою сина», «Земле моя, земле», «Дві тополі», обробки українських народних пісень «Ой у полі два дубки», «Ой коли ж той вечір буде», «Ой над ставом гуски», «А мій милий, чорнобривий», «Закувала зозуленька» на сл. Т.Г.Шевченка та багато інших, створено багато музично-хореографічних композицій такі як: «З ланів Шевченкового краю», «Славні козаки – Чигиринці», «В Черкаському краї цвітуть рушники», «В ніч на Івана Купала», «Весняні хороводи і танці», «Зимові ігри» – в постановці Валентина Чугунова, «Як ішли козаки, та із ярмарку» постановки В.Кучука. Після трагічної загибелі Є.І.Кухарця в грудні 1987 р. в автокатастрофі, колектив хору очолив заслужений артист України Петро Михайлович Савчук, випускник Одеської консерваторії. Його творчий внесок в скарбницю хору – обробки народних пісень, сміливе введення духовної музики в репертуар концертних програм – збагатили творче життя колективу, але через тяжку хворобу, та передчасну смерть в 1994 р., повністю не розкрився талант і творчі здібності талановитого митця та диригента.

З 1994 р. по 1996 р. колектив хору очолював О.І. Стадник.

А з 1996 р. колектив очолив заслужений діяч мистецтв України Леонід Миколайович Трофименко – випускник Київської консерваторії. За час роботи художнім керівником хору добився високого творчого росту, професійного виконання творів. Досконало володіє основами хорового співу. З його діяльністю пов’язане подальше становлення колективу, формування художніх і творчих традицій, самобутність та високо художність виконання. Слухачі відчувають справжній апофеоз краси народної пісні, бо хор стоїть на живій і міцній народній основі, завдяки чому і склалась народно поговірка: «Хлібне зерно впізнають по колосу, а Черкаський хор по голосу». Велику увагу Л.М.Трофименко приділяв якісному оновленню репертуару з головним спрямуванням в русло духовно-культурного відродження в Шевченковому краю. Виступи в Росії, Білорусії, в Севастополі, Криму, в м. Київ в палаці «Україна» – показали неповторний рівень артистично-виконавської майстерності колективу хору, отримали захоплені відгуки глядачів, преси, радіо, телебачення. Автор оригінальних творів для хору «На краю городу» на сл. В.Приза, «Козацька слава» сл. М.Негоди, обробок українських народних пісень «Птичка невеличка», «На вгороді коло броду», «Раз приходжу я додому», «Свекрушенько моя ненько» та багато інших.

Керівник балетної групи – заслужений працівник культури України Микола Гречушніков, керівник оркестрової групи – заслужений артист України Олексій Колесник, директор-розпорядник колективу – заслужений працівник культури України Зиновій Юрович.

За роки натхненного служіння народу хор став лауреатом VI Всесвітнього фестивалю молоді і студентів в м. Москва, лауреатом XIII Міжнародного фестивалю в м. Бургас (Болгарія).

У 1981 р. підтвердженням великої народної любові і широкого визнання стало присудження хору Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Колектив побував у найвіддаленіших містах та селах України, в усіх республіках колишнього союзу, в Болгарії, в Польщі. За велику працю і самобутній талант багатьом артистам і керівникам колективу хору були присвоєні почесні звання:

1. Анатолій Авдієвський – народний артист СРСР, народний артист України, лауреат Державної премії СРСР, лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, Герой України .
2. Раїса Кириченко – народна артистка України, лауреат державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, Герой України.
3. Ольга Павловська– народна артистка України.
4. Євген Кухарець – народний артист України.
5. Анатолій Пашкевич– народний артист України.
6. Олександр Стадник– народний артист України.
7. Анатолій Маняченко – народний артист України.
8. Валентин Пивоваров– народний артист України.
9. Василь Бокач – народний артист України.
10. Євген Береза – народний артист України.
11. Микола Горошевський – народний артист Росії.
12. Леонід Трофименко – заслужений діяч мистецтв України.
13. Олександр Дяченко – заслужений діяч мистецтв України.

Звання заслужених артистів України отримали: Лев Бушмакін, Олексій Колесник, Любов Голвньова, Людмила Йосипова, Володимир Захаров, Євгенія Крикун, Гнилоквас, Віктор Савчук Петро, Майя Авдієвська, Григорій Норець, Валентин Головченко, Михайло Тихоненко, Євген Береза, Петро Неборський, Валентин Швиденко, Володимир Конощенко, Олександр Сокуренко, Іван Черненко, Іван Семененко, Віктор Мокренко, Анатолій Кліщ, Микола Кириченко, Майя Довгаль, Валентина Кононцева, Віктор Мерзленко.
Звання заслужений працівник культури: Борис Верлінський, Леонід Коваль, Валентин Луценко, Григорій Добжанський, Іван Супрун, Василь Матющенко, Діана Матющенко, Микола Плашкевич, Антанас Петраускас, Зиновій Юрович.

За роки існування репертуар хору поповнився сотнями кращих ліричних, обрядових, побутових народних пісень, а також творами сучасних українських композиторів. Кожна пісня, або вокально-хореографічна композиція розповідає про історію і культуру України. На сцені оживають старі картини: чумаки з ярмарку, хороводи хлопців та дівчат в ніч на Івана Купала, та на зелені весняні свята. І глядачі поринають в атмосферу істинно народного життя.

Тому Черкаський хор учасник всіх заходів – творчих звітів, творчих вечорів та святкових концертів не тільки в області, а і на столичній сцені в палаці «Україна».

Колектив має фондові записи на українському радіо та телебаченні. Хор який вийшов з народу, поповнює з його невичерпного пісенного джерела репертуар, щедро дарує його своєму народові.

Матеріал наданий керівництвом хору
18.04.2010

Джерело: Мелодика, дух і слово українського пісенного мистецтва (nashekolo.org.ua)

«Степом, степом…», «Виростеш ти, сину», «Хата моя, біла хата», «Мамина вишня» — хто не чув цих пісень у виконанні Черкаського державного заслуженого українського народного хору, лауреата Шевченківської премії? Скоро минає 60 літ, як хор співає. У його репертуарі кількасот народних та авторських пісень, чимало з яких зажили долею народних.

Хор засновано у 1957 році. Керівники новоутвореної Черкаської області задумали заснувати професійний співочий колектив. Дехто сумнівався: «Чи не занадто високо вони беруть?». Вистачить, мовляв, і простого самодіяльного колективу на базі хімічного гіганта, що зводився на околицях міста. Та переважили максималісти. Відома навіть дата першої репетиції хору: 2 квітня о 10-й годині ранку.

— З нагоди ювілею ми розпочали концертний тур Україною «Земля моя — любов моя», — каже Юрій Федоряка, директор Черкаської облфілармонії. — Перші виступи відбулися у Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Тернополі та Житомирі. У квітні плануємо поїхати на схід, де люди постійно переживають стрес і потребують задушевної української пісні. До кінця року хочемо відвідати південь України.

Сьогодні хор — це 72 учасники. Танцювальну групу очолюють Тамара Зуєва та В’ячеслав Омельяненко, оркестрову — Олексій Колесник, а хором понад два десятиліття керує заслужений діяч мистецтв України Леонід Трофименко.

— Леоніде Миколайовичу, всі хори звучать по-різному. У чому особливість черкаського?

— Є хори більш академічного звучання, у нас же звучання найближче до народного, завдяки жіночим голосам: глибокий альт та сопрано. Наш хор упізнаваний своєрідною манерою виконання. Кажуть, зерно впізнають по колосу, а Черкаський хор по голосу. А ще — за традиційними сценічними костюмами, характерними для Центрального Придніпров’я. Для мене головне — зберегти неповторне звучання хору, яке запровадив ще його засновник Микола Кущ, продовжили Анатолій Авдієвський, Анатолій Пашкевич, Євген Кухарець, з якими я мав щастя працювати. Іноді кажуть, що професійний народний хор — це «неформат»… Популярне, мовляв, поєднання естради з народною піснею: рок, реп. Але ж це вже не народна пісня — це як варіації на голос матері. Професійний хор — це лабораторія, яка шукає пісні в народі, огранює, відшліфовує їх класичним виконанням. Це дає естетичну насолоду, пробуджує генетичну пам’ять. Народна пісенна культура спонукає до усвідомлення своїх коренів, згуртовує націю, виховує гордість і гідність. Якби це розуміли попередні і нинішні керівники держави, якби працювали над духовним спорідненням нації, ми б тепер не мали розшматовану українську землю…

— Що сьогодні визначальне у репертуарі хору?

— Основою залишається народна пісня й танець, традиційні для Середньої Наддніпрянщини, та авторська пісня. На жаль, нині мало композиторів пише у стилі народного мелосу. Та все ж у хору склалася добра творча співпраця з композиторами Миколою Плашкевичем, Олександром Стадником, Миколою Вовком та поетами Олександром Морозом, Зоєю Ружин, Володимиром Зайцем й іншими. Коли мені лягають на душу слова, я також перетворюю їх на пісні. Як-то «На краю городу» на слова Василя Приза, «Козацька слава» на вірш Миколи Негоди. Сьогодні у авторських піснях зазвучали болючі актуальні теми. Наприклад, пісня «Війна своїх дітей не має», її ми написали з поетом Володимиром Зайцем. Там є такі рядки:

Дівчатко, схоже на Вкраїну,
у вишиванці чепурній.
Як розказати тій дитині,
що батька вбито на війні?..

— Щоб у нашого хору виросли нові шанувальники з нинішніх діток, ми вводимо до репертуару те, що легше сприйняти молодому поколінню: обрядові композиції. Зробили вертеп, працюємо над веснянками, обжинковими піснями. У планах відтворити у всій красі народну оперу — весілля, щоб діти мали уявлення, що це за багатство мелодики, палітра найрізноманітніших емоцій. Бо ж піде воно зі старим поколінням, і все — нема нікого й нічого. Робимо репертуар з козацьких пісень. Діти добре сприймають маршеві мотиви. Актуальна нині й пісня «Дзвенить струна» незабутнього творця хору Анатолія Пашкевича — про те, як нагорі все ділять булаву…

— У хору є проблеми?

— Хотілося б, щоб було більше молоді, закоханої у народне пісенне мистецтво. До нас приходять талановиті хлопці і дівчата переважно з Канівського коледжу культури і мистецтв. Але черги в хор немає. Минули часи, коли у колектив відбирали не лише за голосом, а й за вродою, зростом чи статурою. Сьогодні залучити до хору талановитого співака чи співачку непросто. Так, у країні підвищили мінімальну зарплату. Але робота важка. Та зустрітися з глядачем — уже проблема. У столиці нас бачили востаннє ще літ десять тому. Бо сьогодні готель у Києві — 900 гривень на душу, щоб переночувати, який бюджет це витримає? А хор передано з державного дотування на обласний бюджет. Час тяжкий, а закону про меценатство досі немає, щоб багаті люди були зацікавлені підтримувати культуру. Тому практикуємо обмінні концерти з колективами інших міст, участь у святкових заходах, так звані оренди. Даємо благодійні концерти для військових частин. Квиток на хор у нашій філармонії недорогий, до 30 гривень, але не давати ж концерт за концертом у Черкасах?

— Як часто виїздили торік за межі області?

— Нью-Йорк, Лондон?.. Були ми лише «за кордоном області»: по райцентрах Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини, дали два концерти у Кропивницькому.

Леонід Миколайович цитує листа дирекції філармонії з Івано-Франківська до міністра культури. Це написано 2005-го, та актуальне й досі: «Висока якісна музика є надто дорогою, через це українська культура потрапила в залежність від смаків тих, у чиїх руках гроші. Деградація музичного смаку йде поруч з деградацією суспільства… Верховна Рада прийняла Закон «Про гастрольну діяльність в Україні». Його потреба назріла давно, бо на концертному ринку України панує незбагненний хаос, концерти проводять не професіонали, а люди, які не мають жодного стосунку до мистецтва: турфірми, інформагентства, ковбасні цехи… Очікуваного результату цей закон не дав. Народні мистецькі колективи зазнали потужного нищівного удару через відсутність гастролей».

Були в історії хору різні часи. Особливо нелегкі перші роки, коли вибиралися з сіл вантажівками, які застрягали у багнюці, й артисти ночували серед поля в скирті. Коли пливли катером до Києва по півтори доби. Коли репетиції проходили у залі тютюнової фабрики, де танцюристи вибивали цигарковий пил з дощок… Але була жага творити!

— Натхнення дають виступи. Коли прийшла в хор, я сім’ї не бачила за гастролями. Якщо за рік три місяці була вдома, то й добре. У мене двоє дітей виглядів чоловік, — розповідає Євгенія Крикун, заслужена артистка України, кавалер ордена княгині Ольги. Якщо хору виповнюється 60, то Євгенія Павлівна святкуватиме 50-річчя своєї роботи в ньому.

Людмила Йосипова, учениця незабутньої виконавиці пісні «Степом, степом…» Ольги Павловської, у хорі понад 30 літ, і вияви глядацької симпатії пам’ятає найнеймовірніші. Скажімо, як у Львові сипались із балконів на голови артистів квіти вдячності…

— Мій пріоритет, — ділиться планами директор Юрій Федоряка, — щоб Черкаський народний хор не лише мав сьогоднішній високий рейтинг, а й щоб його визнання невпинно зростало. Своє завдання вбачаю у пошуках фінансування нових проектів, нових постановок, забезпечення гастролей. Нагально потребуємо придбання нових сценічних костюмів, транспорту. Бо є лиш старенький автобус на два колективи. Тому їде на гастролі або хор, або симфонічний оркестр. Ми виходимо з клопотаннями на всі рівні влади, шукаємо меценатів і спонсорів, які б посприяли нам у ювілейний рік зміцнити матеріальну базу.

Ось у таких клопотах і турботах зустрічає свій ювілей Черкаський народний хор. У травні співаків із Шевченкового краю почують кияни. Концерт відбудеться у Колонному залі Національної філармонії України. А в Черкасах ювілейні урочистості заплановано на осінь.

Лариса СОКОЛОВСЬКА, Лідія ЛІСОВА.
25.03.2017
«Голос України»

ГАЛЕРЕЯ